Борис Тарасюк рассказал о политике евроинтеграции и имидже Украины за границей. Веб-конференция онлайн на conferences.tochka.net

Саша:

45

Добрых 10 наций претендуют стать главными в Украине. Народ, живущий на территории нынешней Украины, начиная с Киевской Руси и до настоящего времени во всех исторических документах именуется как русский.Евреи ведут свою родословную начиная от хазар. Крымские татары уже больше 700 лет проживают в Украине и т.д. Именно выборы по национальному признаку привели к провалу образования государства Украины в 1918 г. С другой стороны разногласия по национальному вопросу привели к экономическому, политическому социальному упадку Украины за последние 20 лет больше, чем во 2-ой Отечественной войне. Кто вам платит и сколько платит за ваш вклад в разрушение Украины?

Борис Тарасюк:

Дякую, Саша. Перше: Україна – одна з небагатьох країн пострадянського простору, яка фактично уникла будь-яких серйозних проблем через міжетнічні та міжнаціональні тертя. В ЄС в Раді Європи визнають, що Україна є країною в Європі, яка демонструє зразки шанобливого ставлення до представників різних національностей. Тому я не вважаю, що є підстави стверджувати, що національна політика України могла привести до якихось збитків.

Навпаки, якраз національна політика держави українського суспільства, українських політичних сил привела до того, що в нашій країні (на відміну від країн колишньої Югославії або Радянського Союзу) не було якихось серйозних проблем на базі міжетнічних стосунків. Я хочу сказати, що за багато років моєї дипломатичної кар’єри і спілкування з дипломатами із різних країн і міжнародних організацій (таких, як Рада Європи), ставлення України до представників різних національностей є одним з кращих в Європі. І невипадково, що Україна була одним з ініціаторів врегулювання питань ставлення до національних меншин з країнами-сусідами. Це було вперше зроблено в 90 році з Угорщиною, це було зроблено з Словаччиною, з Польщею, з Румунією. Не все у нас у взаєминах з деякими нашими сусідами, зокрема з Румунією, є гладко, але нам нема чого бути невдоволеними нашою політикою, оскільки жодна з сусідніх держав, яка має значну діаспору в Україні, не може заявити Україні, що Україна не дає можливості розвиватись національній мові і культурі цих меншин.

Що стосується оплати за мою працю – я хочу сказати, що мені нема чого власне бути невдоволеним тим, що я зробив, як дипломат і політик. Я багато зробив в інтересах нашої держави. І мені не соромно за той внесок, який я зробив в зміцнення ролі і місця України в світі. Все своє життя я працював як державний службовець, хоч хтось і може сказати «за копійки», але отримував ту заробітну платню, яку держава визначила мені як дипломату. Сьогодні я отримую від держави заробітну плату як народний депутат, інших доходів не маю.

Ольга:

29

Борис Иванович! Зачем Украине Евро 2012? Стране где 80% населения живут за чертой бедности, где 90% пенсионеров живут за чертой выживания , где в большинстве городов нет тротуаров ,где % моло-мальски пристойных дорог так мал, что укладывается в размер математической погрешности, где государство погрязло в Для чего пускать пыль в глаза старушке Европе, когда все эти безобразия лежат на поверхности. Азоров что, на время чемпионата, выселит всех бомжей? На мусорных контейнерах напишет- мобильный пункт питания пенсионеров? Зачем нужны еще 4 стадиона, когда запредельные цены в спортивных секциях не позволяют заниматься детям на уже построенных стадионах, Зачем нужны новые аэропорты, когда по стране десятки аэропортов зарастают бурьяном и где пасут коз. Кто полетит при такой покупательной способности как в Украине, когда семейному бюджету наносит урон покупка флакона зеленки и куска мыла. Страна гибнет, тем Иванамнепомнящимродства, которое дорвалось до власти не нужна ни страна, ни ее народ, у них нет ни чувства любви к прошлому страны,ни уважения к ее истории.

Якщо вимірювати рівень життя і визначати, чи він достатній, чи недостатній для того, щоб розвивати культуру, розвивати спорт, розвивати науку, то взагалі немає підстав для розвитку цих невід’ємних елементів будь-якої країни і будь-якого суспільства. Тому, на мою думку, питання поставлене не зовсім вірно. Нам, незалежно від рівня економічного розвитку, необхідно модернізувати країну. А «Євро-2012» надає можливість модернізувати нашу країну в цілому: модернізувати нашу транспортну інфраструктуру, дороги, автостради, будувати нові стадіони і готелі. Це нікуди не зникне після проведення чемпіонату «Євро-2012», це залишиться в нашій країні. Це надасть можливість пожвавити туристичні зв’язки нашої держави, це надасть можливість притоку більшої кількості людей, іноземців, туристів, які, звичайно, будуть залишати більше коштів в нашій державі. За статистикою Міжнародної туристичної організації в середньому один турист залишає близько 100-110 доларів в день. Отже порахуйте, наскільки збільшиться приток туристів в кращі готелі, які зараз будуються, які приїдуть до нашої держави через кращі аеропорти. Крім того, проведення «Євро-2012» надасть можливість громадянам інших країн краще познайомитись з Україною, з нашою культурою та традиціями. А від цього виграє наша держава, наше суспільство, українці як нація загалом. Тому, я вважаю, що попри неадекватну економічну і фінансову ситуацію та рівень життя нашого населення, це велика честь і виклик для української нації в цілому. І ми, українці, повинні бути на висоті внаслідок підготовки проведення «Євро-2012».

Борис:

15

Расскажите подробно тем, кто не совсем в теме - почему все сейчас возятся с этим Таможенным союзом? Что он предполагает и почему разные европейские лидеры высказываются по-разному. Одни говорят - ТС не помешает Украине с ассоциацией, другие выступают против. В чем подвох? и есть ли подвох в ЗСТ с Евросоюзом?

Борис Тарасюк:

Вчора в Верховній Раді були проведені парламентські слухання саме на цю тему – Митний союз і зона вільної торгівлі з ЄС. Виступаючи на парламентських слуханнях від імені Комітету європейської інтеграції я виклав позицію нашого Комітету і на конкретних фактах довів, що поєднання участі України в Митному союзі і участь в зоні вільної торгівлі з ЄС є несумісним. Власне про це декларують керівники ЄС, і Президент Європейської Комісії Баррозу, і єврокомісар Фюле. Всі високопосадовці ЄС зазначають, що українці самі мають вибирати: чи вони хочуть бути в Митному союзі з Росією, Білорусією, Казахстаном, чи вони хочуть бути в зоні вільної торгівлі ЄС, тобто демонструвати свою економічну інтеграцію з ЄС. Отже нам, українцям, вибирати згідно з пріоритетами, які визначені Законом «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», згідно з деклараціями Президента України і Уряду України нашим зовнішньополітичним пріоритетом і метою залишається курс на членство в ЄС. Отже Угода про асоціацію, переговори щодо якої зараз на завершальному етапі і невід’ємною складовою частиною якої є зона вільної торгівлі, - це та мета, яку переслідує українська влада, український політикум. Треба сказати, що попри критицизм, який існує в нашому суспільстві щодо ЄС або Митного союзу, ми маємо стабільні показники соціологічних опитувань. Згідно соціологічних опитувань більше 55% українських громадян стабільно, рік у рік, висловлюються на користь членства України в ЄС. Приблизно така ж кількість громадян країн ЄС згідно з соціологічною службою «Євробарометр» (яка належить ЄС) показує, що приблизно та ж сама цифра, тобто 55% громадян країн ЄС підтримують членство України в ЄС.
Отже ми маємо шанс приєднатися до сім’ї демократичних заможних народів, яким є ЄС – вибір залежить від нас. Зробивши цей вибір (а він зроблений), нам потрібно реалізувати цю мету. Митний союз є невигідним для України, хоча б через те, що в Митному союзі більшість голосів (57%) належить Росії. Отже всі рішення будуть прийматись Росією незалежно від позицій України. А якщо говорити про надходження, Митний союз – це вища форма інтеграції, ніж зона вільної торгівлі. Отже зона вільної торгівлі залишає нам вільні руки щодо визначення своєї зовнішньоекономічної політики, вона не прив’язує нас до ЄС, на відміну від Митного союзу, який нас прив’язує. Ми маємо всі акцизні збори, які б ми отримували в разі не участі в Митному союзі, в такому разі маємо здебільшого віддавати РФ. Росія буде отримувати 87% акцизних находжень від перетину кордону, а Україні мало що залишиться від цих сум – це однозначно невигідно Україні порівняно з зоною вільної торгівлі з ЄС.
Оскільки за посадою я є головою Комітету європейської інтеграції, то я добре знаю про стан справ в переговорному процесі. Я можу сказати абсолютно відповідально, що є всі підстави для того, щоб завершити переговори щодо Угоди про асоціацію (і її складову частину - зону вільної торгівлі) в цьому році. Найскладнішим елементом цієї Угоді є зона вільної торгівлі, власне, над цим зараз працюють делегації ЄС і України. Найскладнішими питаннями, які стоять на заваді якомога швидшого завершення цього переговорного процесу, є питання, пов’язані з реалізацією наших інтересів в галузі експорту сільськогосподарської продукції, в галузі доступу наших транспортних компаній до ринку послуг в ЄС і, так звані, «географічні назви», тобто використання в нашій продукції традиційних назв «коньяк», «шампанське», «портвейн», «кагор» і т.д. Тобто всі ці питання є надзвичайно чутливими і важливими і для країн ЄС, і для України. Оскільки за нашої ініціативи ми провели в нашому Комітеті парламентські слухання щодо стану переговорів, я можу сказати, що ми маємо досвідчених професійних переговірників з боку України, які відстоюють інтереси наших сільхозвиробників, наших транспортників, представників нашої промисловості. Я маю підстави говорити, що в разі завершення цих переговорів в червні (а наступний раунд передбачається проводити саме в Києві), ми маємо всі підстави говорити про можливість підписання цієї Угоди наприкінці цього року, скоріш за все, в грудні цього року, коли в Україні відбудеться черговий саміт Україна-ЄС.

сергей:

13

чем прийдется заплатить украине за обещание безвизового режима с ЕС,кроме как поступиться своими экономическими интересами нам платить нечем,т.к. для Европы мы не представляем никакого другого интереса,придаток одним словом

Борис Тарасюк:

Це питання було надзвичайно чутливим. І не прорахувавши всі наслідки цього кроку, а саме надання безвізового режиму для громадян ЄС, ми б цього не зробили. Але наші розрахунки підтверджені самим життям. Якщо до запровадження безвізового режиму для громадян ЄС нашу країну відвідувало близько 4,7 мільйона туристів і в цілому громадян ЄС, то після запровадження безвізового режиму, нашу країну відвідало більше ніж вдвічі громадян країн ЄС. Тобто 9,3 мільйони громадян відвідали Україну в 2008 році. Якщо порахувати це виходячи з того, що 100-110 доларів в день залишає кожен іноземець, якій відвідує нашу країну (готель, ресторані і таке інше), то виходить сума 2-3 мільярди доларів, які через податки ідуть на вирішення соціальних проблем наших громадян. Тому, однозначно виграш на боці українських громадян. Чисто емоційно і психологічно можна зрозуміти тих наших громадян, які вважають, чого це ми надали безвізовий режим громадянам ЄС, а ЄС – не відповідає нам взаємністю. Справа в тому, що не сотні тисяч громадян ЄС прагнуть потрапити в Україну, а навпаки – сотні тисяч громадян України прагнуть потрапити в країни ЄС. Не будемо вже говорити про причини цього явища, але це факт. І цей факт приводить країни ЄС до необхідності захисту свого ринку праці. Тому ці питання з одного боку треба вирішувати на двосторонньому рівні з кожною країною-членом ЄС щодо легального доступу наших громадян на ринки праці, щодо соціального захисту наших громадян, які легально працюють в країнах ЄС. А з іншого боку – треба робити такі умови в нашій країні, які б не спонукали сотні тисяч наших громадян виїжджати з країни в пошуках кращого заробітку і кращого життя. Це головна функція держави. Поки що держава не виконала цю функцію.

Мирра:

13

добрый день. у меня прямой вопрос. очень хочется услышать прямой ответ без "дипломатии". Если представить, что для Украины действительно Европа - это окончательный и бесповоротный выбор, то готов ли наш народ и наши чиновники к европейским ценностям - правам человека, свободе слова, толерантности? Как этого достичь? ТОлько не говорите, что с правами человека у нас все хорошо. Об этом пишут доклады украинские чиновники. Теневые отчеты неправительственных организаций говорят о полном бесправии. Неужели мы такие нужны Европе?

Борис Тарасюк:

Якщо сидіти і чекати, що до нас прийдуть європейські цінності і європейські стандарти, то цього ніколи не трапиться. Перш за все ми повинні самі визначити для себе: ми хочемо кращого життя для наших громадян, чи гіршого? Очевидно, що ми люди прагматичні, мудрі і ми прагнемо кращого життя для наших громадян. А якщо порівняти цифри, які визначають рівень добробуту громадян, то треба сказати, що ми сьогодні знаходимося значно нижче, ніж найбідніші країни ЄС (такі, як наші сусіди Болгарія і Румунія). Там рівень внутрішнього валового продукту (тобто те, що виробляє держава) з розрахунку на одного жителя складає 12-13 тисяч доларів, а у нас цей показник менший більше ніж в два рази. Отже ми знаємо мету, чого нам прагнути – нам треба прагнути кращого життя. Хіба ми не зацікавлені в тому, щоб наші суди були вільними від корупції, так само як і державні чиновники? Хіба ми не зацікавлені в тому, щоб у нас були права і свободи, щоб була демократія? Ми всі в цьому зацікавлені. Саме ці цінності і є основними цінностями для ЄС. Тому нам треба прагнути не вступити за будь-яку ціну до ЄС, нам, перш за все, треба прагнути забезпечити рівень життя, соціального захисту, рівень демократії, прав і свобод людини, верховенства права, незалежно від того, будемо ми членами ЄС чи ні. Тому що нам треба покращити життя для наших громадян, перш за все, а не задовольнити якісь політичні амбіції когось в Брюсселі чи в будь-якій іншій європейській столиці. Я вважаю, що поліпшення рівня життя, рівня демократії – це завдання для нашого суспільства, воно потрібно нашому народу. А оскільки це є одним з критеріїв набуття членства в ЄС, то Україна, вирішуючи внутрішні завдання, ставить перед собою мету приєднатися до сім’ї найзаможніших, найдемократичніших країн у світі, які об’єднані в ЄС.

Дмитрий:

12

Добрый вечер.Как Вы считаете почему для ЕС Янукович до сих пор не персона нон грата каким стал Лукашенко и практически был Кучма? Неужели "братва" смогла договорится и с Европой?

Борис Тарасюк:

Хоч я і належу до політичної опозиції, але я вважаю, що на порядку денному в ЄС не стоїть питання про обмеження керівників Української держави. Так, у нас з’явились проблеми з рівнем демократії в нашій країні, і про це всі добре знають. І в ЄС, і в Парламентській асамблеї Ради Європи відзначають погіршення рівня демократії в нашій державі. Але це не означає, що цей рівень досяг такої межи, коли на порядок денний виноситься питання про обмеження пересування країнами ЄС керівників нашої держави. Слава Богу, до цього ще не дійшло.

Спрытко:

10

Борис Иванович, недавно чиновник МИДа ни капли не стесняясь рассказал журналистам, как удалось "освоить" бюджетный 100 000 дол на "имидж страны": заказчиком выступило Посольство Украины в Великобритании, деньги провели через финансового посредника, владельцем корогого есть партнер ПР компании, создававшей этот самый "имидж". И чиновник с этим пиарщиком - студенческие товарищи....Более того, чиновник этот гордился тем, что вот так удалось "без тендера", а то ведь в тендер ввяжешься и ничего не успеешь, тогда и денег в следующем году не дадут...Говорят, это не первый раз, что это вообще расхожая схема....Что скажите, как бывший министр. ведь явно не вчера схему придумали...Хотелось бы ответ без дипломатии....

Борис Тарасюк:

Я не знаю, що люди вкладають в цей термін «без дипломатии». Це значить, що я повинен нецензурно говорити, чи як? В кожній людині повинні бути моральні бар’єри, за які вона не повинна виходити, ні своїми висловлюваннями, ні своєю поведінкою.
Повертаючись до питання: я можу сказати, що, по-перше, я не коментую чутки. Єдине, що я можу обіцяти, що зміст цього запитання я направлю депутатськім зверненням до Міністра закордонних справ для того, щоб отримати відповідь. Тоді я зможу говорити компетентно по суті цього питання, чи це чутки і вигадки, чи це реальність. Погодьтесь, не все, що є в пресі, є правдою. Я інколи чую від журналістів питання, які свідчать про те, що вони не розбираються в предметі, про який говорять. Тому все, що пишеться в пресі, треба аналізувати і діставатись до першоджерел. Якщо мені покладуть на стіл першоджерело – я готовий розібратись, направити запит Міністру закордонних справ і сказати, так чи не так.
Але попри це я хочу сказати наступне, що імідж держави здобувається роками. Імідж держави не визначається кількістю витрачених коштів. Імідж визначається сукупністю різних факторів – це те, як держава поводить себе на міжнародній арені, це те, як поводять себе громадяни, перебуваючи за кордоном. Це те, з чим асоціюється ця держава. Чи вона асоціюється лише з Чорнобилем і корупцією, чи вона асоціюється з добутками України в галузі спорту, науки, такими високотехнологічними галузями, які мають лише декілька країн в світі: космічна галузь, ракетобудування, надпотужні літаки. Власне, якщо буде превалювати ця інформація за кордоном, то відповідно і імідж нашої держави буде вищим. В той же час не можна скидати з уваги питання вкладення, інвестування в імідж держави - кожна країна цим займається.
Я сумніваюсь в сумі 100 000 доларів - треба подивитись на державний бюджет, і ви побачите, що там немає суми 100 000 доларів Міністерству закордонних справ на іміджеву політику. Якщо порівняти ті суми, які витрачає наша держава на створення іміджу за кордоном, то це дитячі забави. Декілька років тому я цікавився тим, хто скільки витрачає. Я наведу такий приклад: «Газпром» витрачав 140 мільйонів доларів в рік на піар, тобто на просування свої інтересів. В тому числі і на компанії, які були покликані зробити Україну винною в газових кризах 2006, 2009 року. Багато держав витрачають стільки або більше на імідж. Тому те, що витрачає Українська держава, не може привести до якогось кардинального зламу в сприйнятті нашої держави за кордоном.

Эдуард - пенсионер 75 лет:

8

До каких пор вы и подоюные вам миллионеры-демократы будете за границей в угоду европейским хозяевам обливать грязью НАШУ УКРАИНУ - УКРАИНУ НАСТОЯЩИХ УКРАИНЦЕВ - ПАРТИОТОВ. Сколько вам за это они вам платят. Ответьте. Но знаю, что на подобные вопросы вы не отвечаете, Вам не позволяют "хозяева".

Борис Тарасюк:

Що стосується оплати за мою працю – я хочу сказати, що мені нема чого власне бути невдоволеним тим, що я зробив, як дипломат і політик. Я багато зробив в інтересах нашої держави. І мені не соромно за той внесок, який я зробив в зміцнення ролі і місця України в світі. Все своє життя я працював як державний службовець, хоч хтось і може сказати «за копійки», але отримував ту заробітну платню, яку держава визначила мені як дипломату. Сьогодні я отримую від держави заробітну плату як народний депутат, інших доходів не маю.

Лара:

6

Как вы думаете, через сколько наступят времена, когда наши соотечественники будут выезжать зарубеж, не стыдясь своего гражданства?

Борис Тарасюк:

Це чисто особисте. Наприклад, коли я буваю за кордоном, мені не соромно бути громадянином України. Я гордий від того, що я показую паспорт громадянина України. В мене абсолютно немає підстав для того, щоб мене охопило почуття сорому. Можливо, хтось має підстави відчувати таку меншовартість, перебуваючи за кордоном. Але, я хочу вам сказати, не забувайте, що ми – громадяни великої європейської держави. Ця держава за територією є найбільшою в Європі, вона є п’ятою за кількістю населення. Ця держава має сучасні високі технології (ракетобудування, авіабудування). Ця держава на сьогодні вже починає здобувати провідні місця в експорті сільськогосподарської продукції. Це держава, яка має багату історію і багату культуру. Тому, якщо ми будемо дивитися на себе з цієї точки зору, то, я думаю, що ми повинні себе усвідомлювати як українці, як європейці. І, перебуваючи за кордоном, нам не буде соромно за те, що ми громадяни України.

Зоя:

5

Чи можна сподіватися на адекватну інтеграцію за умов дефекту головного дзеркала? Цитую: "...таким телескопом з такою системою дзеркал у кожній нації, в кожному суспільстві повинен бути весь комплекс гуманітарних наук, з літературою, освітою, мистецтвом, - і в складному спектрі цих дзеркал і віддзеркалень суспільство може мати об'єктивну картину самого себе і давати на світ невикривлену інформацію про себе, сфокусовану в головному дзеркалі.... У нас же цей телескоп давно застарів..., так що нація відбивається... не в головному дзеркалі, а в шкельцях некоректно поставлених лінз та призм, що заломлюють її до невпізнання" - Ліна Костенко, "Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала".

Борис Тарасюк:

Я глибоко шаную Ліну Василівну Костенко. Вважаю її видатною українською поетесою, яка відома ще і як громадський діяч. Звичайно, що вона належить до кола тих українців, які, можна сказати, є моральним авторитетом нації. В той же час я не займався б самоприниженням і меншовартістю, говорячи про Україну, про українців, про український народ. Український народ – багатостраждальний народ (про це багато писала і Ліна Костенко, і інші українські письменники і поети), але в той же час український народ заслуговує на кращу долю. Він заслуговує на те, щоб мати кращий рівень життя. Щоб мати всі можливість вільно подорожувати країнами Європи, порівнювати наш рівень життя. Щоб вільно користуватись своєю мовою і своєю культурою, мати доступ до культурних надбань. Бути сучасною людиною, користуватись новими технологіями, в тому числі Інтернетом і багато іншого. Від нас, українців, залежить те, чого ми досягнемо, чого ми прагнемо. І не треба скидати з рахунку відповідальність, персональну відповідальність кожного з нас за те, що відбувається в нашій країні. Адже своїм голосуванням ми фактично обираємо ту владу, яка є нині. Кого ми обираємо, таку владу ми маємо, такою є наша держава. Якщо нам не подобається стан справ, а про це свідчать соціологічні опитування, що більше 60% українців не подобається стан справ в нашій державі, - під час голосування ми маємо можливість змінити ту владу, яка існує, і обрати собі іншу. Але головне – не забувати про нашу особисту відповідальність під час виборів.

Берегиня Одесщины:

4

Борис Иванович, зачем нам идти к европейским чужим ценностям, если у нас есть свои - СоВесть, БлагоРОДство, Целомудрие, Нравственность, Свободолюбие, Братская взаимовыручка, что были присущи нашим РОДам и семьям? все то, что так умело разрушает европейская вседозволенность, разврат и растление сознания? Зачем нам принудительная вакцинация, чипизация, толерантнность и ювенальная юстиция? - окончательно разрушить институт семьи, и привести нас к вырождению? Видя такой итог, а за 20 лет независимости мы потеряли 6 млн. человек, могу сказать только одно! Кому-то выгодно нас уничтожать? Кому - ответ один! Тому, кто так бездарно 20 лет хозяйничает на нашей земле, которая имеет 40% чернозема всего мира и приравнивается к странам третьего мира? в нищите и злыднях? Знаю, что вы мне ответите, но пусть и люди сделают свои выводы - ибо наш наРОД самый мудрый. Только идиоты могут считать его быдлом. Да, хватает и среди нас дураков, но в этом повинно государство, что система образования штампует дурбеликов , дегенератов, кибергов и рабов! И тот же вопрос про языки: есть один русский язык, и наРОД - РУСИЧИ, нас же сделали и украми и москалями, и белорусами, Зачем разделять РОДных братьев, разругать их до мордобоя, а потом пытаться еще и спекулировать на этом? Нет благоРОДных политиков (если есть . уйди в отставку за бездарность), а есть ворьё, что думает только о своем благе за счет страны! Лично мне плевать , что думает за бугром про наших политиков - это их безответственность привела страну практически к банкротству! Мне важно, чтобы эти политики думали о своей нации. Не хотят думать - к ответственности, за флот, за дикие поля страны, за развал экономики, и т.д.! А еще есть соВесть и есть Бог, когда придет время - спросит со всех! Не уж то откупятся?

Це є особиста точка зору, вона має право на існування. Я не думаю, що для нас чужими є ті цінності, на яких базується ЄС, НАТО, а саме: повага до прав і свобод людини, демократія, верховенство права, боротьба з корупцією. Якщо подивитись на ці показники, то вони однозначно гірші в нашій країні. Чому це відбувається, це що результат того, що наші, як Ви кажете, «свої цінності» не працюють? Очевидно, що мова не йде про наші традиції, про наші цінності, нашу культуру, очевидно, що тут працюють інші чинники. Очевидно, що ми маємо проблеми з дотриманням закону, ми маємо проблеми з дотриманням демократії. І саме над цим треба працювати, а не випя’чувати свої цінності супроти цінностей, які існують в ЄС. Врешті-решт життя краще не в Україні, а навпаки. Значить треба задуматись над тим, а чому життя краще в країнах ЄС? Очевидно через те, що там є більше демократії, що там є закон і верховенство права, які не дозволяють будь-кому діяти всупереч праву і закону, не дозволяють тиснути на суди, не дозволяють корупцію. Коли людина має переконаність в тому, що прийшовши в суд вона захистить свої права, а не те, що вона наткнеться на супротив суддів всієї системи, яка діє згідно з вказівками від чинної влади. Так не повинно бути. Звичайно, що ми повинні цінувати і свої цінності, і ми повинні шанувати цінності, які існують в іншій частині Європи – в ЄС. І ми очевидно повинні дійти висновку про те, що ті цінності, які існують в ЄС, не є чужими для нас. І ті цінності, які хтось вважає цінностями тільки українців, вони також є цінностями для народів країн ЄС.

Анна:

3

Борис Иванович, может стоит немного разрядить обстановку обвинений...расскажите, пожалуйста, о самом курьезном случае из вашей дипломатической практики?

Борис Тарасюк:

Я можу привести один приклад, ще на початку моєї діяльності дипломата, це було в середині 70-х років, коли я лише починав як молодий дипломат, на посаді аташе – це нижча дипломатична посада. Як людина, яка отримувала багато листів з запитами наших громадян, я отримав один лист, в якому громадянка звернулась до мене і сказала: «Ви – аташе, людина військова» і попросила звернути на щось увагу. Справа в тому, що очевидно в даному разі людина сплутала дипломатичну посаду аташе, яка є найнижчою, з посадою військового аташе, яка значно вище за своїм статусом, ніж посада аташе дипломата. Військовий аташе – це зазвичай військовий дипломат, який прирівнюється до рангу дипломатичного радника. Це нюанси нашої дипломатичної роботи. Звичайно, що потрібен час для того, щоб згадати всі курйози, які були.

Леди Ягуся:

3

Уважаемій Борис Иванович! Кто-то из ушедших в мир иной мировіх политиков сказал: нужно чтобі пришедший политик, садился в кресло власти, обтянутое кожей предідущего политика, и тогда будет порядок. Что скажите?

Борис Тарасюк:

Я в принципі не згоден з таким судженням. Зокрема я не згоден з тим, що хтось з моїх попередників мав би віддати своє життя за те, щоб я сів в його крісло. Щонайменше це не гуманно. І ніколи не мріяв про те, щоб зайняти чиєсь крісло – не в цьому має бути сенс життя. Сенсом життя не повинна бути гонитьба за кріслом. Сенсом життя повинне бути самовдосконалення, досягнення вершини в своїй професії.
Звичайно, що кожен політик, а тим більше дипломат, повинен мати певні цінності, яким слідувати. В даному разі я не можу не згадати про дуже влучний вислів мого попередника Геннадія Удовенко, який сказав, що дипломат повинен відповідати трьом «П»: патріотизм, порядність і професіоналізм. Я б до цього додав ще працьовитість. Коли всі ці якості будуть у дипломата, він буде повністю відповідати своєму покликанню і служити інтересам держави. Але ці принципи повинні бути ключовими не лише для дипломатів, а і для всіх державних службовців.

ВАСИЛЬ:

3

Скажіть будь ласка чому військові пенсіонери ЧФ Росії залишаються на постійне проживання в Україні? І ВИ хочете Крим лояльним до України?

Борис Тарасюк:

Тут є питання і воно пов’язане з тим, що свого часу в 90-ті роки ми підписали разом з іншими країнами СНД угоду, яка забезпечує права військовослужбовців, яких доля розкидала по всіх країнах колишнього Радянського Союзу. В цьому відношенні треба сказати, що Українська держава виконує свої зобов’язання, як учасник цієї угоди країн СНД, чого не можна сказати про інші держави. В цьому зв’язку можна зрозуміти, чому військовослужбовці РЧФ відслуживши службу, скажімо, в Криму, прагнуть залишитись там на постійне проживання. І Українська держава згідно з цією угодою має виконувати свої зобов’язання. Я думаю, що тут необхідно звернути увагу нашим урядовим структурам на те, щоб провести переговори з Росією і з іншими країнами для того, щоб отримувати компенсацію в разі, якщо Українська держава забезпечує пенсію таким військовослужбовцям. Ми повинні домагатись того, щоб Росія забезпечувала компенсацію. Не можна забувати, що і багато українців залишилися після своєї служби в Росії і отримують пенсію від Російської держави. Тобто це питання треба вирішувати в комплексі. Але я згоден з тим, що якщо військовослужбовці РЧФ поводять себе всупереч Конституції і законам, підривають нашу державу, то держава має забезпечити свої інтереси і відповідним чином впливати на таких громадян.

игорь:

3

Шановний Пане Борисе! Декілька років тому ми спілкувалися з Вами на відповідній мііжнародній конференції. Вже тоді після Вашої доповіді з виступів Європейців було зрозуміло:Україна потрібна Європі лише як джерело найманих працівників, трохи приємніших з генетичного погляду ніж араби, турки.та негри. Але їх не влаштовує: наша корупція , кримінальний склад суспільства в усіх шарах, якість виробництва гірша за китайську. Якщо виходити з вимог МВФ та реальної спрямованості політики ВСІХ урядів, програма відносно майбутнього України сформована: старих та літніх -в труни, молодих - на заробітки в Європу (для облегшення цього потрібен безвізовий виїзд), землю - на продаж за валюту. Схем а та ж, що у Гітлера, але в вигляді, підфарбованому під захист прав громадян (на словах, практично ж -"безпредел" державної адміністрації та ,особливо, судової системи, суть якої сьогодні не у захисті закону та прав громадян, а у затверджені дозволів державним посадовцям порушувати закони за рахунок обмеження або остаточного зникнення прав громадян. Питання №1:Чому, Пане Борисе, Ви сьогодні знову наголошуєте "курс України до Європи, якій ми не потрібні? Питання №2: Відомо, що ЗВТ - це шлях до повного кінця економіки України. Наші виробники мають ринок на Сході. З абетки економіки відомо,що експорт - це збитки внаслідок демпінгу та ще й звороту ПДБ, особливо після закупівель за отримані кошти товарів дорожчіх за вітчизняні. Приклад - гречка, ніби продана (або прихована)з зворотом ПДБ, придбана у Китаї втридорого (чи не дістануть зі схронів ту ж саму продану? Наші села без водо-тагазопостачання, зрошення, свердловин. Свої нафта та газ не добуваються, але скиглимо, що дорого купуємо.Чи не суть продажу заліза та хімії за кордон у можливості перекачати туди гроші? Це не здобуток нинішнього уряду, це стала естафета від минулого! Тому питання №3: Ви наголошуєте, що Ви за Самостійну, єдину, могутню Україну. Навіщо ж віддаєте її на з'їдіння міжнародному капіталу, міцнішому за Український, цілком колобораціонований!? Сьогодні капіталом, банками України керують німці, італійці, поляки , угорці, американці тощо. То що ще Ви продасте їм? Навіть землю вже неофіційно скуповують. Коли Ви та Ваші "національні"однодумці схаменуться та закінчать гендлювати Україною під гаслом "Європеїзації"?

По-перше, я ніколи не наголошував, що курс України має бути до Європи. Як можна оголошувати курс туди, де ти знаходишся? Я хочу нагадати, що ми були, є і будемо в Європі. Ми були, є і будемо європейською нацією. Питання полягає в тому, чи ми як нація, як держава будемо розвиватися осторонь інших заможних демократичних європейських країн, які об’єднані в ЄС, чи ми будемо разом в цій сім’ї європейських народів? Тому я наголошував і наголошую, що як європейська держава Україна має бути в об’єднаній демократичній заможній Європі – це наше місце, це наше покликання. Не можна забувати, що ми були великою європейською державою, з якою рахувалися всі європейські країни. Я пригадую в середині 90-х років під час моєї роботи послом в країнах Бенілюксу на мої очі потрапила карта голландських картографів 17 століття. На тій карті я побачив країну, яка за своїми контурами схожа з нинішньою Україною і назва цієї країни була Україна а в дужках – Земля козаків. Отже ми не повинні забувати, що ми є нащадками Київської Русі – держави, яка шанувалась у всій Європі, держави, братання з якою було справою честі для багатьох монархів тодішньої Європи. Не забуваємо, що ми є нащадками цієї держави.

stas:

3

Dobroho vechora, skazhit' bud' laska jaki vashi stratehiji shchob zareklamuvaty Ukrajinu jevropi?...adzhe..v Jevropi pozytyvnoho nichoho ne znajiut' .....adzhe znajiut' til'ky pro chornobyl', ukrajins'kyh zhinok jaki prodajiut'sia jak prostytutky v vesil'nyh ahenzijah, liudy jaki mihrujiut' v jevropu bo v ukrajini nemozhlyvo vyzhyty tak mozhna prodovzhuvaty do zavtra! Tak os' jaki vashi plany? Diakujiu

Борис Тарасюк:

Ви розумієте, що від однієї людини, навіть якщо вона депутат Верховної Ради, не залежить курс всієї держави. Були часи, коли я мав можливість впливати на вироблення курсу нашої держави, коли двічі був Міністром закордонних справ. Але це не означає, що я не маю своєї точки зору – я маю свою точку зору, я її відстоюю. Вона полягає в тому, що Україна повинна бути невід’ємною складовою частиною об’єднаної демократичної Європи. А для цього необхідно забезпечити вступ нашої держави до ЄС, для цього необхідно забезпечити відповідний рівень і стандарти життя наших громадян.
Вироблення стратегії – це відповідальність не кожного окремого громадянина. Вироблення стратегії держави – це відповідальність політичної еліти або влади, яка сьогодні чинна. Від нинішньої влади, від попередньої влади залежить і залежало вироблення стратегії нашої держави. Поки що в питанні на членство в ЄС немає відмінностей від курсу попередньої влади і курсу нинішньої влади. Нинішня влада підтвердила курс на членство в ЄС, будемо сподіватись, що це приведе до реалізації бажаної цілі. Не можна забувати, що якась одна влада або якийсь один уряд прийняв стратегію і реалізує її. Не забуваємо, що у нас майже кожні два роки міняються уряди, не забуваймо, що в нашій країні вже четвертий Президент. Звичайно, кожна влада, кожен уряд несе свою відповідальність, але, що має бути незмінним – це стратегія розвитку держави. Ця стратегія визначена – курс на членство в ЄС. Будемо сподіватися, що ті напрацювання, які були здійснені попередньою владою, будуть продовжені нинішньою владою і в кінці кінців приведуть до реалізації нашої мети – участі в об’єднаній демократичній процвітаючій Європі.

Николай Жариков, Винница.:

2

Борис Иванович, не лучше ли вместо изрядно надоевших, похожих на заклинания, разговоров о движении в Европу, начать строительство тЕвропы дома? И начать с того, что честно рассказать народу как и что надо делать для этого. К сожалению наш народ в своей массе доверчив и верит в сказки о будущей прекрасной жизни в Европе и о бесплатном сыре в европейских мышеловках.

Борис Тарасюк:

Якщо сидіти і чекати, що до нас прийдуть європейські цінності і європейські стандарти, то цього ніколи не трапиться. Перш за все ми повинні самі визначити для себе: ми хочемо кращого життя для наших громадян, чи гіршого? Очевидно, що ми люди прагматичні, мудрі і ми прагнемо кращого життя для наших громадян. А якщо порівняти цифри, які визначають рівень добробуту громадян, то треба сказати, що ми сьогодні знаходимося значно нижче, ніж найбідніші країни ЄС (такі, як наші сусіди Болгарія і Румунія). Там рівень внутрішнього валового продукту (тобто те, що виробляє держава) з розрахунку на одного жителя складає 12-13 тисяч доларів, а у нас цей показник менший більше ніж в два рази. Отже ми знаємо мету, чого нам прагнути – нам треба прагнути кращого життя. Хіба ми не зацікавлені в тому, щоб наші суди були вільними від корупції, так само як і державні чиновники? Хіба ми не зацікавлені в тому, щоб у нас були права і свободи, щоб була демократія? Ми всі в цьому зацікавлені. Саме ці цінності і є основними цінностями для ЄС. Тому нам треба прагнути не вступити за будь-яку ціну до ЄС, нам, перш за все, треба прагнути забезпечити рівень життя, соціального захисту, рівень демократії, прав і свобод людини, верховенства права, незалежно від того, будемо ми членами ЄС чи ні. Тому що нам треба покращити життя для наших громадян, перш за все, а не задовольнити якісь політичні амбіції когось в Брюсселі чи в будь-якій іншій європейській столиці. Я вважаю, що поліпшення рівня життя, рівня демократії – це завдання для нашого суспільства, воно потрібно нашому народу. А оскільки це є одним з критеріїв набуття членства в ЄС, то Україна, вирішуючи внутрішні завдання, ставить перед собою мету приєднатися до сім’ї найзаможніших, найдемократичніших країн у світі, які об’єднані в ЄС.

Ольга:

2

О каком имидже может идти речь? В стране . где царит произвол чиновников и феодальные порядки. Коррупция распустила свои щупальца на всех уровнях социальной жизни ,начиная с рождения человека и заканчивая смертью. Простой украинец полностью бесправен в нашем правовом "европейском" государстве. иностранцы сравнивают нашу страна с Перу. И на том спасибо. А вы хотите пускать пыль в глаза. Кому?!

Борис Тарасюк:

Якщо вимірювати рівень життя і визначати, чи він достатній, чи недостатній для того, щоб розвивати культуру, розвивати спорт, розвивати науку, то взагалі немає підстав для розвитку цих невід’ємних елементів будь-якої країни і будь-якого суспільства. Тому, на мою думку, питання поставлене не зовсім вірно. Нам, незалежно від рівня економічного розвитку, необхідно модернізувати країну.

Павло:

2

Борис Іванович,я як член партії НРУ, хотів би щоб була реклама не тільки,що прийде в студію народний депутат України, а також голова Народного Руху України чомусь це дуже рідко згадується чому Ви не наполягаєте щоб Народий Рух більш поширювався ріс його імідж,щоб люди знали хто голова партії Народного Руху України.Вибори скоро,і нам всім рухівцям потрібно буде проводити агітування,але коли говорить як тепер кажуть парасічний громадянин "це чія партія Костенка" і тут починається поясненя хто є хто.Борис Іанович піднімайте імідж партії,на мою думку потрібно змінити політичні дії до теперішньої влади йти на якісь компроміси і Ви як політичний лідер Народного Руху України робіть все можливе,щоб Вас як Лідера зноло більше українського народу, а не говорили що це партія Костенка часу внас дуже мало.А щодо Европи то вони нам показали як ми їм потрібні тай про це історія говорить нікому ми не потрібні якщо ми самі за себе не подбаєм,тому потрібно говорити про те щоб Україна була самостійна незалежна ні від Европи ні від Росії, потрібно бути самостійними а не бігти одним вліво другим вправо.Дякую

Я дякую однопартійцю за це запитання. Особливо напередодні нашого з’їзду, наступної суботи відбудеться наш ювілейний 20 з’їзд Народного Руху України, де ми будемо обговорювати питання нашого внутріпартійного життя, де ми будемо обирати нове керівництво партії, де ми будемо визначати свою позицію щодо злободенних питань нашого життя. Звичайно, що я вдячний за привернення уваги до Народного Руху України. Для мене це почесна і відповідальна місія – бути головою партії, яку заснував і очолював В’ячеслав Чорновіл. Не можемо сказати, що задоволені рівнем популярності, яку нині має Народний Рух України, цьому є певні підстави. Наприклад, саме Народний Рух України поклав свій імідж на вівтар спільної перемоги, ініціювавши об’єднання демократичних сил в 2001 році (це було ще до того, як я став головою партії.) і прийнявши рішення про об’єднання в блок «Наша Україна». З того часу Народний Рух України постійно веде лінію на консолідацію демократичних політичних сил. І ми не висуваємо, на відміну від деяких інших політичних сил, якихось умов для цього об’єднання. Для нас головне – Україна, інтереси України понад усе. Тому, звичайно, що у нас є певні втрати через те, що ми поділилися, якщо можна так сказати, своїм виборцем, своїм авторитетом на користь об’єднання демократичних сил. І це не було дарма. Згадайте, що якраз внаслідок створення блоку «Наша Україна», блок отримав найбільшу кількість місць в Верховній Раді в 2002 році. І саме внаслідок нашого об’єднання в 2004 році ми досягли нашої мети – обрання нашого представника Президентом. Але, я думаю, що ми маємо всі підстави бути незадоволеними тим рівнем підтримки популярності, яку має наша партія. Вважаю, що це незаслужено, тому що саме Народний Рух України був тією політичною силою, яка підняла українське суспільство на відновлення державної незалежності України. І ми досягли своєї мети. Інша справа, що незаслужено рухівці оцінені і в минулому, і в нинішньому. Більше того, проти лідерів Народного Руху України велася неоголошена війна, внаслідок якої відбувся розкол Народного Руху в 98 році в силу зовнішніх сил, а також було вбито засновника і лідера Народного Руху України В’ячеслава Чорновіла.

Игорь:

2

Что получил за 20лет НЕЗАЛЕЖНОСТИ простой рядовой украинец из всего того ,что декларировали народу в 1990-1991 гг?

Борис Тарасюк:

В 90-91 роках нашому народу не обіцяли молочні ріки і кисельні береги, нашому народу обіцяли те, до чого прагнули багато поколінь українців, а саме – незалежну державу Україна. І те, що обіцяли, те виконали: Україна стала незалежною державою. Цього року ми відзначаємо 20 років незалежності України. Чи збулися всі сподівання і всі мрії, пов’язані з здобуттям незалежності, а точніше – з відновленням незалежності? Очевидно, що ні. Очевидно, що багато людей розчаровані тим, що вони все ще не живуть так, як громадяни в країнах ЄС, що рівень демократії не досягає рівня країн ЄС, немає соціального захисту – це питання, які мають вирішуватись владою. Відповідальність влади перед народом не знята з порядку денного. Не можна забувати, що саме народ є єдиним джерелом влади в нашій державі. І від того, наскільки народ реалізує своє право довіри тій чи іншій політичній силі, і буде залежати рівень життя українців.
Як людина, яка жила за радянських часів і за часів незалежної України, я можу сказати, особливо для молодих людей, що не дай Боже нам повернутись в радянські часи, коли я дитиною годинами стояв за літром молока або буханкою хліба. Все було в дефіцитів і за всім треба було бігати, відстоювати черги. Сьогодні принаймні українці не змушені до такого принизливого стану. Кожен українець в залежності від свого статку має можливість вільно прийти в магазин і купити те, що він хоче. Звичайно, що не всі можуть собі все дозволити, але це вже питання, які стосуються конкретної влади і вибору українців.

Вольный казак:

1

Глубоконеуважаемый Борис Иванович! Сколько Вам платят за то, что Вы так рьяно стараетесь продать Украину Западу?

Борис Тарасюк:

Я хочу сказати, що мені нема чого власне бути невдоволеним тим, що я зробив, як дипломат і політик. Я багато зробив в інтересах нашої держави. І мені не соромно за той внесок, який я зробив в зміцнення ролі і місця України в світі. Все своє життя я працював як державний службовець, хоч хтось і може сказати «за копійки», але отримував ту заробітну платню, яку держава визначила мені як дипломату. Сьогодні я отримую від держави заробітну плату як народний депутат, інших доходів не маю.

Наталья:

0

Борис Тарасюк, вот вы много лет дипломатом были, министром. То есть существует и часть Вашей вины в том, что Украина в сознании среднестатистических европейцев - это страна проституток, бедных людей, Чернобыльской катастрофы. Ну, иногда еще вспоминают Кличко или Шевченко. Мое имя, например, в Турции - нарицательное. Мне обидно - а Вам? готовы взять ответственность за то, какой Украину видят за рубежом? ведь имидж страны - в том числе и первоочередная задача МИДа

Борис Тарасюк:

Таку відповідальність не може взяти на себе одна особа. Таку відповідальність на неї може покласти держава, уряд, Президент. Тому я хочу сказати, що на посаді Міністра закордонних справ я робив все, щоб імідж нашої держави дорівнював її можливостям і потенціалу. На жаль, не все вдалося, тому що є об’єктивні фактори, які важко зняти з порядку денного. Як я вже говорив, це питання рівня життя, економічних свобод, багато факторів, які визначають готовність або не готовність держави до членства в ЄС. Чи ми можемо сьогодні сказати, що ми подібні по рівню життя до всіх інших країн ЄС, по рівню демократії, захисту прав і свобод людини? Ні, не можемо сказати. В тому числі від цього залежить і імідж нашої держави. Імідж нашої держави – це не справа однієї людини, це справа влади, політичних еліт, це загальнодержавна справа. Від того, наскільки успішними будуть всі ці частини суспільства і буде залежати загальний результат – буде сприйматися Україна позитивно, чи ні. Наприклад, «Євро-2012» може стати тією нагодою, коли Україна покращить свій імідж, через те, що мільйони вболівальники будуть відвідувати нашу країну, дивитися по ТБ, дізнаватися більше про нашу країну, і від цього може покращитися імідж нашої країни. Але якщо будуть екстремістські прояви, як це мало місце під час подій 9 Травня, якщо будуть інші негативні явища, то, звичайно, від цього навпаки може постраждати імідж нашої держави. Отже від нас залежить, від інституту влади, від суспільства, від кожного громадянина залежить поліпшиться чи погіршиться імідж України внаслідок «Євро-2012» - це загальнодержавна справа.

Стафф персонал:

0

Борис Иванович, ежедневная работа многих посольств тесно связана с МИДом. И знаете, каких только историй не наслушаешься, а еще и не увидишь, работая в штете посольства. Обидно, ведь то, как работают чиновники МИДа - это по сути лицо страны для внешнего мира, который представляют дипломаты других стран. Так и при Вас было, и сейчас все также...почему так происходит? послы вам такое не скажут, они ж дипломаты.

Борис Тарасюк:

Для того, щоб дати професійну відповідь на це запитання, треба уточнити, в яких посольствах, посольствах яких країн. Чи мова іде про посольство нашої країни в стосунках з Міністерством закордонних справ? Я хочу сказати, якщо мова іде про працівників, як працюють в наших посольствах та їх взаєминами з Міністерством закордонних справ, то тут в самому запитанні закладена відсутність логіки. Тому що в посольствах працюють ті самі люди, які працювали в Міністерстві закордонних справ. І ті люди, які нині працюють в посольствах, вони будуть повертатися в Міністерство закордонних справ. То який конфлікт авторка цього запитання бачить між двома частинами одного цілого? Питання, на мій погляд, не дає можливості дати на нього професійну відповідь.

БОРИС:

0

Борис Иванович скажите есть у Украины шанс стать по настоящему н е з а в и с и м о й страной,с у к р а и н с к о й властью-патриотичной,украиноязычной.справедливой и вывести наш народ на на путь жизни,а не существования и убожества, и скажите - как случилось,что такой ШАНС какой был в 2005 году так бездарно и преступно обгадили и извратили,прищла банда - полный беспредел и унижение_эти кровосиси уничтожают само существование УКРАИНЫ... ЧТО ДЕЛАТЬ

Борис Тарасюк:

Чи є шанс? Так, є. Чи ми його втратили? Ні, не втратили. Чи ми його реалізували? Ми його не повністю реалізували. Чи рівень демократії в Україні до 2005 року був такий, як після Помаранчевої революції? Ні, рівень демократії підвищився, це відчули і журналісти, і представники ЗМІ. Сьогодні є проблеми, це відзначають наші журналісти, їх зарубіжні колеги, це відзначають міжнародні організації. Чи є шанс? Так, я вважаю, що є. Але цей шанс має бути реалізований через відповідальність політиків. Через те, що ми будемо обирати тих політиків і ту політичну силу, яка має найбільший потенціал реалізувати наше бачення майбутнього, а таким чином – реалізувати наші шанси.
Що стосується втраченого шансу в 2005 році – мені прикро усвідомлювати, що ми мали великий шанс побудувати Україну, яка б базувалася на українських традиційних цінностях і культурі, яка б переймала все найкраще з досвіду розвитку європейських народів, зокрема в ЄС. На жаль, через внутрішньополітичні чвари ми не реалізували цей шанс в повній мірі. Я думаю, політики повинні робити висновки з тих помилок, які вони зробили. І в разі, якщо знову буде повернена довіра виборців до демократичних сил, ми повинні зробити все для того, щоб остаточно реалізувати наш шанс на те, щоб побудувати українську Україну – демократичну правову державу, державу, яка стала невід’ємною складовою частиною об’єднаної демократичної заможної Європи.

Светлана:

0

Борис Иванович, Ві правда верите, что Украина может стать членом ЕС? Для чего мы ЕС?

Борис Тарасюк:

Україна з низьким рівнем життя, з порушеннями демократії і прав людини, з відсутністю верховенства права, з високим рівнем корупції нікому не потрібна в ЄС. Але і ми ж самі не хочемо жити в такій країні, ми ж самі хочемо боротися з цими негативними явищами. Тому Україна, яка прагне побудувати демократичне і заможне життя для свої громадян, яка по своєму ставленню до громадян може дорівнювати іншим країнам ЄС, цілком має всі підстави стати невід’ємною складовою частиною об’єднаної Європи і бути членом ЄС. І про це заявляють наші партнери в ЄС. Вже сьогодні в Європейському парламенті визріла позиція, якої ми прагнули багато років, що Україна як європейська держава, яка поділяє європейські цінності і стандарти, має право подати заявку на членство в ЄС. Це не означає, що завтра або наступного року Україна стане членом ЄС, це означає, що країни ЄС і зокрема депутати Європарламенту вважають Україну такою державою, яка варта того, щоб запросити її до членства в ЄС. Але на це потрібні будуть роки.

Борис Тарасюк рассказал о политике евроинтеграции и имидже Украины за границей

Ответы 25

Комментарии (1)

Радио

Новости партнёров