Юрий Андрухович - поэт, прозаик, эссеист

22 июня 2007, 16:00

1 1

Автор 5 романов („Рекреації”, „Московіада”, „Перверзія”, „Дванадцять обручів” „Таємниця”) и 5 поэтических сборников (каждая из которых была по-своему первой), а также бесчисленного количества ессе, переводов, нескольких случайных киносценариев, одной совсем неожиданной пьесы и одной долго ожидаемой авторской антологии.

Во время годичного пребывания в Берлине в 2005-2006 годах Юрий Андрухович задумал и начал писать роман, о котором известно только то, что он был якобы уничтожен самим автором. Причиной такого решения вроде бы стала „Таємниця”. Работа над расшифровкой и переписыванием реальных разговоров автора с загадочным немецким журналистом настолько захватила, что Андрухович решил сосредоточиться исключительно на этом тексте. На сегодняшний день автор считает «Таємницю» самой главной своей книгой. Уже в течение двух недель после выхода книги был продан весь первый тираж – 5 тыс. экземпляров.

4 апреля начался тур Юрия Андруховича в поддержку новой книги: „Харьков-Ужгород: таємничий транзит”. В течение месяца автор посетил 10 городов Украины: Харьков, Днепропетровск, Херсон, Одесса, Острог, Ровно, Ивано-Франковск, Киев, Львов, Ужгород. В Киеве Андрухович совместно с польской группой KARBIDO представил проект SAMOHON, а во Львове, вместе с группой „Мертвий Півень”, проект „Пісні Мертвого Півня”.

По многочисленным просьбам читателей в конце мая и в начале июня к поезду "Харьков-Ужгород" добавлены прицепные вагоны. Юрий Андрухович продолжил путешествие Украиной и посетил Черновцы и Винницу. Итак, Таинственный транзит продолжается...

Ответы 64

Olia Vorobej:

А які у Вас були прізвиська, подпольниє клічки і поганяла? :)

Юрий Андрухович:

Не так і багато. Похідні від прізвища (всякі там Андруха й Андрушка) відкидаємо, так? У шкільні й дворові роки (тінейджерські) – Цумбуш. Не знаю чому. В інституті зі зрозумілих причин – Староста, але мені це не подобалося, як і загалом не подобалося моє староство. В армії певний час Младшой, але це теж типово для тих, хто став молодим молодшим сержантом. Не знаю, чи пасує до цього ряду Патріарх, але дехто мене й донині так називає.

Ася:

пане Юрію а хто займається вихованням Вашого сина? чи піде за батьковими сходами?

Юрий Андрухович:

Вихованням? Це засильно сказано. Ми просто живемо в одному домі. До того ж йому вже 21 рік, пізно займатися вихованням. Друге запитання: ні, не піде, бо це вже було б занадто:))

Eugen:

Чи є надія на те, що коли-небудь буде знято фільм за мотивами Ваших творів або за Вашим сценарієм? Чи може це статися в Україні?

Юрий Андрухович:

Є надія, звичайно. Та й навіть сценарій є. А от чи буде фільм – дуже сумнівно. Не можу знайти на світі режисера, який би це бачив і розумів так, як я. Хоч самому режисером ставай!:))

Ася, Херсон:

чи матимуть глядачі УКраїни змогу побачити "Дванадцять обручів" на театральній сцені або в кіно?дякую

Юрий Андрухович:

П’єса за мотивами «Обручів» існує, її авторка та ж, що й «Московіади» - Надія Симчич. Чи зацікавиться нею котрийсь із театрів – побачимо. А Стас Мойсеєв, постановник «Московіади» і головний режисер Молодого театру, вважає, що «Дванадцять обручів» -- це швидше фільм, аніж театральний спектакль. Я це до того, що все можливо, але це швидше вже не зовсім моя справа – колись це неодмінно відбудеться, але, як Ви знаєте, «завжди надто пізно і якось не так»:)

Аня:

Під час прочитання "Таємниці" як ніколи бракувало знання Вашого голосу. "Таємничий транзит" пройшов повз мене. Опишіть Ваш голос. Ви ж можете, я знаю ;)

Юрий Андрухович:

Та ні, такого голосу, як мій, навіть я описати не можу!:)))) Нічого, будуть ще нагоди, почуємося.

Ираклий:

В песне поется "счастье вдруг, постучалось в двери". У вас было когда-нибудь ощущение счастья в настоящем времени, не понимание, что счастье было и прошло, а ощущение, что ты счастлив именно сейчас?

Юрий Андрухович:

Так, звичайно. Я думаю, що насправді щастя нема, але воно буває. Тобто іноді навідується до нас на якісь лічені секунди, і щасливі люди – це ті, яким дано це оцінити, саме тут і саме тепер.

Варвара:

У вас есть любимый алкогольный напиток?

Юрий Андрухович:

Гм, ні, єдиного не існує. Вибір напою залежить від країни перебування, пори року і, звичайно, фінансових обставин.

Ираклий:

Ваше отношение к дружбе? Что такое дружба в вашем определении? Делится ли она на мужскую и женскую?

Юрий Андрухович:

Дружба – це одна з форм любові, але збочена:) Ні, якщо серйозно, то дружба – це страшенно важливо. З дружбою ми не пропадемо на цьому світі. Щодо третього запитання: я думаю, так, думаю, що є такий поділ, але в цьому немає нічого поганого, це як дві половини єдиної цілісності, вони мусять бути різними, бо відповідають за різні центри.

Ираклий:

Вас можно увидеть злым, кричащим? С вами такое случается? Что способно вывести вас из равновесия?

Юрий Андрухович:

Зі мною трапляються зриви і напади люті, хоч вони, можливо, й непомітні стороннім, бо я дуже швидко ці бунти придушую. Але що є, то є – трапляється. На жаль, іноді мене вдається спровокувати хамством. І я ще не до кінця навчився замикати це на собі, тобто я іноді ведуся і відповідаю чимось подібним.

Варвара:

Как вы воспринимаете критику? Чью критику вы никогда не воспринимаете адекватно? А к чьей прислушиваетесь в обязательном порядке?

Юрий Андрухович:

Тут я уточнив би: Вам ідеться про критику загалом чи про літературну критику? Щодо першої, то я намагаюся наслідувати позицію «Ось тобі я - критикуй мене!». Тобто я намагаюся бути відкритим до будь-якої критики. Я здогадуюся, що вона береться з любові, чи там з ревнощів або заздрощів, а це значить – з любові так чи інакше. Щодо критики суто літературної: я намагаюсь уникати будь-яких контактів з нею незалежно від того, позитивна вона чи негативна. Тобто я не хочу читати рецензій на свої книжки, статтей про свою творчість. Іноді мені їх просто приносять і кладуть перед очима – таким чином я все ж дізнаюся, що наша літературна критика перебуває приблизно там, де я її й покинув, тобто в зоні вкрай інфантильної поверховості.

Ольчик:

Как вы проводите свой день?

Юрий Андрухович:

Зараз я кайфую від літа і від того, що нікуди не треба їхати, тому дозволяю собі майже нічого не робити, нічого не писати, не будувати ніяких планів і не організовувати свій час. Словом, до наступної середи я ще ледарюю. Під це діло дуже добре відловлювати якісь нові ідеї.

Шмель:

популярность неотделима от PR-a?

Юрий Андрухович:

Я сказав би так, що швидше за все її не відокремити від публічності. Тобто щоб бути популярним, мабуть, непогано виходити на публіку, спілкуватися з нею напряму, наживо. Особливо, якщо це тобі подобається і ти від цього ловиш кайф.

Олекса:

Ми всі у серці маємо загальне питання "Що буде з Україною?" Як ви його формулюєте для себе особисто? Як відповідаєте?

Юрий Андрухович:

Останнім часом я думаю, що ми на доброму шляху, от тільки йдемо ним якось так по-дурному петляючи – ніби п’яничка серед ночі. Але шлях виведе, я переконаний.

Ася, Херсон:

пане Юрію, а де ж KARBIDO у "Таємниці"?? там лише самогон з карбіду... чи може ваша співпраця з цим польським гуртом то є продовження "замість роману"?(до речі, у Києві в панорамі Ви були неперевершені;)

Юрий Андрухович:

Дякую, я теж думаю, що то був наш найкращий концерт. У «Таємниці» ж іще багато чого немає. Бо інакше про що б мені писати наступні книжки?

Ася, Херсон:

у таємниці можна знайти прототипи Лілі та Марлени з "дванадцяти обручів", а хто ж усе таки прототип Роми та Колі Воронич?

Юрий Андрухович:

А Ви можете повірити, що деякі літературні постаті жодних прототипів не мають? Є чистою вигадкою? Так і з цими двома.

Ася:

Які враження були у пана Пінчука після відвідин презентації таємниці?

Юрий Андрухович:

Та, здається, помірні. Крім того, він не мав змоги лишитися на другу частину, тобто «Самогону» йому не дісталося:)

Аня:

Чи плануєте Ви (Хтось) перевидання перших романів? "Рекреацїї+Московіада" вже назавжди осіли в приватних колекціях!

Юрий Андрухович:

Десь начебто планується нове видання «Московіади». У кожному разі я вже бачив обкладинку. А «Рекреації» в деяких книгарнях продаються постійно, хоч зараз підіть і купіть. Це ті, що видала «Піраміда», з передмовою (чи післямовою? забув!) Винничука.

Великі патріоти:

В чем для вас разница между патриотом и националистом? Легко ли любить Батьківщину живя далеко за ее пределами? Ведь жить и приезжать в гости не одно и то же.

Юрий Андрухович:

Я не знаю, звідки це уявлення, що я живу не в Україні. Воно вже, щиро кажучи, дістало. Я в гостях? Я у себе у Франику в гостях?!!! До суті запитання: мені здається, «націоналізм» це одна з форм – ідеологічна – «патріотизму». Об’єктивно не існує ані доброго, ані злого «націоналізму», тому непогано б завжди оцінювати з точки зору конкретної історичної та політичної ситуації. Уффффффф! Як розумно завернув:))

Edik:

А вы сапоги чем мажете: дегтем или смальцем? Я - кремом "Саламандра".

Юрий Андрухович:

Ну от і молодець! Я дуже радий за Вас.

Лола:

А вы в детстве хотели быть космонавтом?

Юрий Андрухович:

Не пригадую. Хоч цілком не виключаю, могло бути – у ті часи це була популярна професія.

НеБомж:

Вдохновляют ли вас бомжи?

Юрий Андрухович:

Та як би сказати? Якось так в найновіших текстах їх усе більшає й більшає. Але я не думаю, що це результат «вдохновєнія», просто я справді люблю ті міста, де їх багато трапляється.

Гена:

Когда вы познакомились с "Гайдамаками"?

Юрий Андрухович:

Заочно – через і-мейл – десь так восени 2005-го, просили написати сценарій до відеокліпу «Кохання» і питали, чи я не проти, щоб їхній альбом називався «Перверзія». Потім уперше зустрілися в Києві, в січні 2006-го, наступного дня після того концерту «Гадюкіних», тоді ще був такий мороз градусів під 30, і ми в «Ольжиному Дворі» випили на трьох відро чаю і чайник коньяку. «На трьох» - тому що там були не всі «Гайдамаки», а лише Ярмола і Лемко (Іван).

Юра:

Каким образом Вы планируете воспитывать молодежь, употребляя ненормативную лексику?

Юрий Андрухович:

Та я наче не займаюся вихованням молоді. Вам на іншу конференцію.

Рудик:

Что сестра таланта: лесть или краткость?

Юрий Андрухович:

Є тільки два варіанти? А раніше взагалі був один. Наші шанси зростають, сестер усе більшає:)

Кет:

В чем больше силы в кулаке или в слове? Как часто кулаком приходилось пользоваться?

Юрий Андрухович:

Ні, нечасто. Зараз уже й не пригадаю, коли востаннє. У будь-якому разі після цього робилося дуже шкода того, кого вдарив, і гидко за себе.

Роджер:

Когда в последний раз вы защищали честь женщины? А мужчины?

Юрий Андрухович:

Друзяки, ви мене тут з Робін Гудом не плутаєте?

Карр:

Есть ли будущее в украинского панк-рока? Который был, есть и будет....

Юрий Андрухович:

О, Ви й без мене знаєте, що «будет». Значить, «есть будущее». У нас панк-реальність, тому нам без панк-року не можна.

Роджер:

На сколько условности и рамки нашего общества накладывают отпечаток на ваше творчество. Они нужны или может стоит выходить за них?

Юрий Андрухович:

Вони потрібні для того, щоб за них виходити. Якби їх не було, куди б ми виходили?

Драх:

Вы поклоняетесь ДЖА, Будде, или предпочитаете освободить свой тетан от материальных ценностей? Боитесь ли вы Вавилона? Ваша душа слилась со всемирным Брахманом?

Юрий Андрухович:

Я агностик і мені з цим добре. Тобто я думаю, що з Богом, як і зі щастям – його немає, але часом Він буває:))

Невиновный Джордано Бруно:

Как часто Вы ходите на шашлыки и разводите костры

Юрий Андрухович:

Гагагагагага!!!!!!!:))))) Як кажуть на чатах, Бруно – зачьот!

Комментарии (1)

символов 999

_Гість 14 лет назад
Добрий день я Ксения учусь на филологическом факультете в данный момент изучаем ваше творчесво прошу дать кометарий по поводу "12 обручей "и "Таємниці"

Прокомментировать Мне нравится

Юрий Андрухович - поэт, прозаик, эссеист

Ответы 64

Комментарии (1)

Радио

Новости партнёров