Розкажіть про свої найяскравіші спогади з дитинства, перше кохання, мрії та бажання. Якою була ваша перша офіційна робота?
Ярослав: Колись Сашко приїхав до Канева і придбав собі мотоцикла, а документів у нього не було – він на собачку поміняв :) Ми поїхали кататись по місту, каталися-каталися, поки нас не зупинили даїшники. Ми малі, років по 15-18, думаємо, що робити, документів же нема, кажемо даїшнику: «Давайте порішаємо це питання», він каже: «Рішайте» і відходить від нас. Ми не знаємо, що робити, гроші давати якось незручно, вирішили побігти до магазину та купити якийсь могорич – побігли до магазину, купили пляшку горілки та палку ковбаси :) Віддаємо пакет, він заглядає в нього і питає: «Ви що, дурачки?», запитує у нас прізвище, на що Саша відповів: «Я неповнолітній, розбирайтесь з моїм татом». І все: «Папі привіт, забирайте мотоцикл, тільки не їдьте, а котіть його». Ми відкотили його на 200 метрів та поїхали :) Тоді Саша це просто так ляпнув, тому що розумів, що заберуть мотоцикл – і собаки вже нема, а ще і мотоциклу не буде. Олександр: Все моє дитинство пройшло на фестивалях, на березі моря, тому моє перше кохання було там, на тих фестивалях – це дівчина, яка зі мною співала, зараз вона дружина мого гарного друга. Ярослав: У мене теж були табори, мене постійно батьки літом відправляли до Криму на місяць-два і там мені дуже сильно сподобалась одна дівчина, яку я вже не пам’ятаю, але я пам’ятаю, що я так сильно плакав :) Перша офіційна робота – у мене в трудовій книжці написано «Диск-жокей», я в 96 році працював в Будинку культури, крутив дискотеки. Олександр: Перші гроші я заробив дуже рано. А перша офіційна робота – це ансамбль Державної прикордонної служби України, я там був солістом.
Комментарии