Христина Соловий в гостях у tochka.net

Одразу згадую, як, коли я була в класі п’ятому, у нас в Дрогобичі тільки почали з’являтись інтернет-клуби і всі ходили туди гратись в якісь ігри-стрілялки, а я – дивилась музичні кліпи. І найбільше тоді я дивилась Авріл Лавін. Зараз я не слідкую за її творчістю, але в дитинстві вона мені дуже подобалась.

Якщо буде така можливість, то я залюбки, я це роблю після кожного свого виступу.

Кирило, все залежить від того, як ти себе бачиш – ти музикант або ти хочеш допомагати нам організаційно. Пиши нам на Фейсбук і ми тобі будемо відповідати.

Мої улюблені квіти – фрезії, які дуже важко дістати, але вони прекрасно пахнуть і, мені здається, що красивіше за них немає. Улюблені романи – Юрій Андрухович «Дванадцять обручів», «Вежа з чорного дерева» Джона Фаулза. Насправді я дуже багато читаю, тому складно виділити щось основне, мені дуже сподобався роман Сильвії Плат «Під скляним ковпаком», який вийшов у «Видавництві Старого Лева», там прекрасні ілюстрації, які виконала дуже талановита художниця.

Якщо я не помиляюсь, то Миколаїв у нас в графіку є восени і минулий концерт в Миколаєві в День закоханих був неймовірним! Так що обов’язково приїду і вже з нетерпінням чекаю на Миколаїв.

Це дуже відносне і суб’єктивне прекрасне поняття. Мені здається, що це стан душі, якій можливо відчути, якщо ти не маєш з чим порівняти – тобто це підйом, піднесення душевне та емоційне, коли немає в чому дорікнути світу, коли ти просто вдячний за все, що у тебе є.

Звісно, є і ми над цим вже працюємо – над ідею, над концепцією. Але не хотілося б зараз відкривати карти повністю, тому що це все залежить від майбутніх синглів, які я планую восени. Таким чином, десь наприкінці осені або на початку грудня можна буде про анонсувати концерт.

Олексій, це круто! Я навіть не знала, що у мене є багато всякого мерчу і я буду рада тобі підписатися :) Так, ми вже працюємо над вінілом, думаю, невдовзі, можливо, навіть під концерти восени вініл з’явиться.

Здається, по темпераменту класифікація трошки інша – це холерик, сангвінік, меланхолік та флегматик. Я – людина, яка прекрасно поєднує всі ці якості в собі, інколи я песиміст, інколи я оптиміст. Якщо ви слухали мої пісні, то, напевно, складеться враження, що я затятий песиміст, але це не так – в житті я дуже весела, інколи навіть занадто. Я це для себе пояснюю, як компенсацію своєї творчістю тих якостей, які в надлишку.

Я чула лише дві композиції Біллі Айліш і, здається, я не пам’ятаю, як звучить Lovely. Це звучить, як дуже класний комплімент, але я не думаю, що вони надихались моєю піснею. Послухаю і тоді зможу відповісти на запитання. Це дуже яскрава виконавиця, пам’ятаю, як декілька днів слухала її після того, як тільки вперше почула.

Мені так подобається вся ця естетика, всі ці вболівальники, вся футбольна ідеологія, але я не люблю футбол. От не люблю, але мені подобаються люди, які вболівають за свою улюблену збірну, можливо, я колись в цьому розберусь і теж буду активно вболівати, активніше, ніж зараз.

Я завжди відкрита до нових подорожей, до нових міст, до інших країн і якби це залежало тільки від мене, то я б тільки давала концерти і лише десь в дорозі встигала писати пісні. Але це складний організаційний процес, який залежить від організаторів – якщо буде запрошення, то я із задоволенням його розгляну, моя команда до цього приєднається і ми приїдемо до вас.

Я думаю, наявність мого внутрішнього стержня мене від цієї думки частково рятує. Але все ж таки якийсь вплив має, особливо, якщо це якась конструктивна критика – я одразу беру це на свій рахунок і починаю працювати. Якщо це справедливі зауваження, то я можу бути навіть вдячна за таку критику.

Це текст Івана Франка, який мене дуже надихнув на створення пісні, минуло дуже багато часу з того моменту, коли я її записала. Це був такий задум – зробити пісню під «Франко Фест», який того року так і не відбувся, але пісня залишилась. Це ніяк не пов’язано з моєю громадянською позицією, це торкнуло струни моєї душі, Іван Франко – один з мої найулюбленіших українських поетів і громадських діячів.

Та я тільки те і роблю, що мрію :) Якби я писала список речей, які мені хочеться зробити в житті, то альбом французькою був би десь на третьому місці. Але не тому, що мені менше хочеться, а тому, що зараз я не настільки володію французькою, щоб написати франкомовні тексти, а без цього мені навряд чи вдасться записати альбом франкомовних пісень, автором яких я не є. Тому це залежить від комплексу факторів – якщо у мене буде час і будуть курси французької мови, буде перегляди французьких фільмів в оригіналі, то, думаю, мене це наблизить до написання альбому. Улюблений виконавець – це як назвати улюблену книжку, все залежить від періоду. Якщо говорити про французьку музику, то я б вибрала Шарлотту Гінзбург.

Я дуже хочу і насправді планую, але це більше питання до організаторів.

Звісно, вірю.

Організовувати час мені допомагає моя команда, яку я нещодавно не можу сказати, що сформувала повністю, але до мене долучилось декілька людей, яким я можу довірити організацію свого часу і поки що вони прекрасно з цим справляються. А у мене залишається час попрацювати на студії або просто приємно провести час з книжкою, як я і роблю. Моя історія з захистом тварин та вегетаріанством, я навіть не знаю, коли почалась, тому що ці теми мене переймали з раннього дитинства. У 14 або 15 років я відмовилась від будь-якого м’яса і десь два роки я була вегетаріанкою. На це мене надихнула така жахлива картина, коли в селі у бабусі я побачила, як бика ведуть на бій і як він плаче, це, звісно, дуже мене вдарило. На той момент ще не існувало організації UAnimals, але я подумала, що починати треба з себе і так і зробила, але потім мене наздогнали проблеми зі здоров’ям. Не переконана, що це було дійсно так, але на той момент я була ще дуже юною і повірила декільком лікарям, які наполягали на тому, що мій анемічний стан можна покращити тільки вживанням м’яса. На мій погляд, це звучало глупо, але це лікар і у нього більше досвіду щодо того, про що він говорить. І я почала їсти тільки курку та рибу, червоного м’яса я не їм і всіх чотирилапих також не їм. Сподіваюсь, що дійду до того рівня, коли повністю відмовлюсь від м’яса і це не буде впливати на моє здоров’я.

Я думаю, що людина має вибір, як ставитись до життєвих обставин, які фактично є сценарієм її життя. І, таким чином, обираючи цей сценарій, людина обирає собі долю. Обираючи ставлення до якихось речей – чи вона злиться та ображається, цим самим спотворюючи собі життя з середини, чи вона забуває, йде далі і продовжує над собою працювати. Тільки таким чином можна впливати на свою долю.

Кумири, напевно, у мене були ще в дитинстві – мені дуже подобався Леонардо Ді Капріо, я від нього фанатіла і ще чомусь фанатіла від Селін Діон. Взагалі, я дуже запальна за характером і якщо мене хтось або щось захоплює, я починаю або наслідувати це, або витрачати на це дуже багато часу. Зараз, мені здається, що я навчилась якимось чином дистанціюватись від своїх потенційних кумирів і все ж таки зосереджуватись на тому, що у мене всередині. Але, якщо захоплююсь, то дуже щиро і дуже сильно.

Дарія, якби я знала Вас особисто, я порекомендувала б Вам книги на своє відчуття. До речі, є такий французький роман, називається «Маленька паризька книгарня», в ньому розповідається про чоловіка, який зробив книгарню, по суті, як аптеку – коли до нього приходили люди, вони розповідали йому про своє життя, а він їм рекомендував книжку. Мені здається, що це була б непогана для мене друга професія :) І якби я Вас знала, то порекомендувала б щось. А загалом, я завжди раджу прочитати або щось із Гессе («Степовий вовк»), або Томас Манн «Зачарована гора», це роман, який я можу перечитувати багато разів, тому буду радити його кожного разу, коли мене запитують.

Я не можу сказати, що навмисно залишаюсь осторонь музичної київської тусовки, але якось так склалося, що ми з Натою не перетинались. Але мені дуже подобається те, що вона робить, особливо, як стильно це виглядає – я бажаю їй ще більше успіхів!

Ми нещодавно були в Запоріжжі і, сподіваюсь, що цього року ще раз там побуваємо.

Не знаю, мабуть, двох.

Та, звісно, не завжди. Я стала більш толерантною, коли подорослішала, це можна було суттєво спостерігати та порівняти в період моїх університетських років. Десь тоді я б з впевненістю відповіла, що я толерантна. Я не пам’ятаю якогось одного моменту, який би вплинув на мою думку – це відбувалось поступово. Я зустрічала таких людей в житті і у мене з ними були дружні відносини, при цьому я могла не здогадуватись, що вони зі ЛГБТ, але це взагалі ніяк не впливало на наші стосунки. Тому я ще раз закликаю всіх дізнатись, що це за люди, дізнатись про них, дізнатись їх історії. І Юрій Двіжон спеціально для цього зняв фільм «Не ховай очей-2», де ці люди розповідають свої життєві історії і ви самі можете зробити висновки, без будь-яких натисків суспільства і оціночних суджень з боку, які ніяк не обґрунтовані, а просто такий викид негативу, інколи просто для того, щоб виділитись або закріпити свою сильну позицію, тому що вона інша. Мені здається, це вкрай нерозумно. Можливо, це найважливіша робота Юрія. Він зняв мені кліп «Про весну» і, можливо, зніме ще щось, тому що мені дуже сподобалось з ним працювати.

По-перше, у мене зріст невисокий, я для себе це так пояснюю. Але, коли у мене в київських закладах запитують документи, яких у мене немає, то мене це вже насторожує. Я не знаю, як до цього ставитись, але це буває дуже часто, наприклад, у трьох випадках з п’яти, тобто це вже в якомусь роді проблема.

З українських – це Сергій Савченко, один з досить відомих та талановитих. З всесвітньо відомих художників мені подобається Мунк, Ренуар, дещо подобається з Пікассо, дуже подобається Модільяні.

Хороше питання, дуже за нього дякую! Мені б хотілося прояснити цю ситуацію навколо лемківських пісень. У мене був спонсор, ім’я якого я зараз не буду називати на його прохання, але він профінансував велику частину альбому «Жива вода» і таким чином ці пісні побачили світ. І це не так просто зробити, як здається, тому що кожен альбом – це велика праця, кошти, час і співпраця з професіоналами (принаймні, в даному випадку я переконана, що це треба робити тільки з професіоналами). Як правило, лемківські пісні, як і більшість народних, не ротуються на радіостанціях, відповідно, це більше власна ініціатива – якщо я зможу собі це дозволити і чим швидше я зможу дозволити собі це самотужки, тим швидше я б це зробила. Я буду намагатись, щоб в моїх альбомах було місце або лемківській пісні, або пісні з інших регіонів, тому що ця моя закоханість нікуди не зникла і я сумніваюсь, що вона зникне впродовж того часу, поки я буду займатись музикою.

Мені дуже подобається LATEXFAUNA, я навіть робила кавер на їх пісню. Ще мені подобається «Один в каное», Vivienne Mort – з ними всіма мене порівнюють і, думаю, їх зі мною також порівнюють. Але, така вже наша доля :)

Якраз така ідея була, правда, ми не встигли її реалізувати. Але ми про це пам’ятаємо і вся інформація з цього приводу відразу з’явиться на моїх офіційних сторінках. Я дуже хочу з вами нарешті побачитись! Тому що після концертів – це одна справа, я встигаю лише вас обійняти та сфотографуватись, а мені було б цікаво поспілкуватись з вами і зрозуміти, які люди слухають мої пісні, для мене це дуже важливо.