Вадим Красноокий, фронтмен групи Mad Heads . Веб-конференція онлайн на conferences.tochka.net

Толя:

0

Как вы относитесь к артистам, которые выступают в России?

Звісно, це болюча тема і життя зараз розставляє всі крапки над «і». Очевидно, що поки ми знаходимося в стані конфлікту з РФ, артист – це людина, яка представляє людей, своїх слухачів і, якщо слухачі по обидві боки цього конфлікту мають дуже різне сприйняття реальності, то не вийде і нашім, і вашім. Тобто це все повинно прийти до якогось балансу, до миру і тоді артисти якраз почнуть об’єднувати народи, коли до цього буде готова ситуація. Але, коли фактично є стан війни, ми бачимо приклади того, що артисти, які виступали і там, і тут потім наражались на те, що це не сприймається (згадаємо, Дорна). Я розумію своїх колег по цеху, це дуже непростий вибір, тому що фактично не існувало окремої української сцени взагалі – шоу-бізнес у нас весь був російським і це якраз наша проблема. 90% гастрольних зборів кожен рік вивозилося в Росію російськими артистами і тими нашими, хто став російськими артистами, таких теж багато. Це не мінялось з часів Союзу і тільки тепер в умовах конфлікту, ми нарешті зрозуміли, що ми дуже різні і у українців повинні бути свої артисти, які будуть співати для наших людей про те, що їх цікавить та хвилює, і це зовсім не те, як бачить більшість росіян на сьогоднішній день. Очевидно, це будуть різні пісні і різні артисти – настав момент зробити цей вибір. І люди зробили його по-різному. «ОЄ» відмовився від своїх заробітків в Росії, які були більше, ніж в Україні, так само зробила група «Бумбокс», а хтось – не відмовився. Ну, значить, більше люблять гроші, ніж своїх слухачів в Україні – нехай слухачі в Україні знають про це і формують до цих артистів відповідне ставлення.

Галина А.:

0

Вадим, добрый день. Приятно удивлена тому, что вы не пропали. Желаю успехов в творчестве и личной жизни. Кстати, что на личном фронте?

Дякую! Я теж радий, що я не пропав :) Я думаю, що особисте – воно на те і особисте, щоб тримати його при собі. І в принципі, так чи інакше, це випливає в піснях – хоча кожен слухає пісні і чує там щось про себе, ці пісні складаються про мене :) Це мої історії з життя та переживання, які розходяться в часі з тим, коли ці події відбуваються. А інколи бувало таке, що з’являлась пісня, я не розумів, до чого вона, але потім це все відбувалося. І таке було не один раз.

Катя:

0

Як часто відпочиваєте на українських курортах? Де любили бувати НА МОРІ в дитинстві? Де можна було вас НЕ ШУКАТИ? :)

В Україні улюблених місць було багато в Криму, звісно, зараз я там не буваю. Я бував на всіх морських узбережжях, які у нас є. В першу чергу, це згадається Одеса, Затока – це просто шикарний пляж з пісочком, якого, кажуть, нема більше ніде в світі. Але з тих пір, як я відкрив для себе гори взимку, я став спокійніше ставитись до моря, тому що в горах емоції ще сильніші. Я намагаюсь бувати і там, і там, це потрібно для того, щоб перезаряджатися. Ще Далай Лама радив хоча б раз на рік бувати в тому місці, де до цього не бував, для розвитку особистості. Я намагаюсь притримуватись цього і в цьому році я для себе відкрив Каліфорнію, я відсвяткував там свій День народження, зробив собі такий подарунок. Приємно, що там були друзі, які мене чекали та запрошували, мені вдалося познайомитись з каліфорнійськими пляжами і відвідати місця, де на найвищому рівні створюються ілюзії для всього світу. І також вдалося зробити подорож до Мексики. До речі, для тих, хто любить подорожувати: з Мексикою у українців безвіз. Як не дивно, у нас багато спільного з мексиканцями, у мене є товариші в Торонто, у них спільна українсько-мексиканська родина, вона українка, він мексиканець, у них вже четверо дітей і вони так класно один одного розуміють, це просто фантастика.

Ольга:

0

Как вы относитесь к ЛГБТ? Как с этим в Канаде?

Я до них не відношусь. Моє особисте ставлення: вони можуть робите все, що вважають за потрібне, якщо вони не заважають цим іншим людям. В Канаді для ЛГБТ, мабуть, просто Рай, тому що Канада максимально терпима до всього інакшого – це канадська політика, свідомість та культура на сьогодні. Це пропагується і більшість людей, які там живуть, приймають це. Хто не приймає – тому краще жити в іншій країні. Це йде з того, що країна іммігрантська, з’їжджаються абсолютно різні народи, на одній вулиці різні мови, різні кольори шкіри і якщо хтось неготовий всіх сприймати і жити ввічливо та чемно, той не зможе жити в такій країні. Треба не забувати про всіх людей, які інші, у яких інші потреби. Наприклад, інваліди є скрізь, але в Канаді для них є і парковки, і спеціальні двері, і тротуари, все продумано для того, щоб вони могли жити і працювати повноцінним життям. Так само це стосується і сексуальних меншин. Канада нещодавно на державному рівні вибачилась за кримінальні розслідування по цих статтях, зараз політика така, що всі рівні і ні в якому разі не може бути дискримінації. Але дещо особисто мене і насторожує, тому що одна справа, коли кожен може бути таким, який він є, і інша справа, коли ті, які не такі, як хтось, починають розповідати всім «А може ви такі, як ми?» Це вже явний перегін в інший бік. Тому що у них вже підіймаються теми «А звідки дівчатка та хлопчики в шкільному віці знають, що вони саме дівчата і саме хлопчики?» Це їм батьки розповідають, а звідки батьки знають? Треба до кожного підійти та спитати: «А ти точно знаєш, що ти дівчинка?» І це не жарт, це те, що на повному серйозні обговорюється в канадському суспільстві. Я б таке не сприйняв, якщо чесно, я вважаю, що це занадто. Тому в кожному суспільстві є свої проблеми.

Катя:

0

Без чего не начинается ваш день?

Зазвичай без великої чашки чорного цейлонського чаю. Без цукру, без нічого – просто чай.

Марія:

0

Який найкращий час для створення сім'ї? Чим би ви могли пожертвувати заради своєї коханої людини?

Я не знаю, думаю, що це дуже індивідуально. Це може бути в будь-якому віці, коли на це є почуття, коли є порозуміння між людьми і близькість, яка дає їм впевненість, що разом вони зможуть зробити більше, ніж кожен окремо – ось тоді і є час. Західна культура зараз схиляться до того, що оскілки чоловіки та жінки рівні в правах, жінкам теж треба робити кар’єру та навчатись – значить після 30. Але з іншого боку, я думаю, що чисто біологічно я б не говорив, що запізно, але багато хто міг би це робити і раніше. Немає однозначного рецепту. «Жертва» - це якесь дуже пафосно-трагічне слово, хоча буває і так. Скажу не тільки про коханих, а загалом про близьких людей, про наших батьків – їм треба приділяти увагу, свій час, тому що без цього ми ризикуємо їх втратити, а мати близьких важливих людей в своєму житті – це одна з найважливіших речей. Не скажу, що потрібно жертвувати всім особистим заради когось – напевно, це теж неправильно, коли ти повністю розчиняєшся в іншій людині і повністю себе віддаєш. Якщо ти не маєш основи, з якою йдеш через життя, якщо ти себе повністю комусь віддав, то потім можеш лишитись не з чим, це теж недобре. Але бути готовим від чогось відмовитись заради близьких людей, коханої людини, дітей та батьків – мені здається, без цього повноцінне життя просто неможливе.

Оля:

0

А как вы считаете, для хорошего будущего стоит получать высшее образование?

О, це одна з моїх улюблених тем останнім часом – освіта в принципі і вища освіта, в тому числі. В першу чергу, звісно я за освіту, освіта – це краще, ніж її відсутність, це однозначно. Вища чи не вища – тут вже складніше, тому що з вищою освітою виходить така штука: дуже швидко міняється світ і ці академічні заклади в багатьох випадках не знають, чому навчати і вони часто готують людей тих професій, яких не буде через 5 років. І це не лише проблема України, яка не найкраща в освіті, це світова проблема – чому навчати людей в школі та після школи для того, щоб вони вийшли в реальний світ і мали роботу. Зокрема, чи всім потрібна саме вища освіта? Можливо, треба вчитись тому, з чим ти завтра будеш працювати і не треба робити це 5 років. Треба якомога швидше отримати певні знання, які мають практичне значення. Зокрема те, що я бачив знову ж таки в Канаді – набагато менше людей йдуть на вищу освіту в університеті і якщо йдуть, то в більш пізньому віці, а не відразу після школи. Багато йдуть до коледжів, в яких є вузькопрофесійні програми на рік-два, після яких людина одразу має роботу. Якщо це забезпечує життєві потреби, може не всім потрібно йти до університету? Не треба мати ілюзію, що треба йти 5 років щось вчити, тебе там чомусь такому навчать і після цього життя само собою розрулиться – воно само не розрулитсья, якщо ти не знаєш, чого ти хочеш після університету. Часто людина виходить з дипломом і такого спеціаліста ніхто не хоче брати, тому що всі хочуть спеціаліста з досвідом роботи, а не з дипломом. Це проблема, яку треба вирішувати, міняючи якимось чином цю систему.

Оксана:

0

Какой ваш девиз по жизни? или любимая цитата, которая вам близка?

Привіт! Класне питання для початку розмови, можна почати з чогось глобального. Звісно, у мене буде більше, ніж одна улюблена цитата, але, щоб гарно почати, я пригадаю Ганді і його вислів про те, що ми повинні бути тією зміною, яку ми хочемо бачити в світі.

Сергій:

0

Розкажи про свої найяскравіші спогади з дитинства, перше кохання, мрії та бажання. Якою була твоя перша офіційна робота?

Якщо саме офіційна робота, то я офіційно працював в колгоспі, перегортав на току зерно пшениці декілька днів – це була практика від школи, але я за це отримував скількись карбованців і це все було офіційно оформлено. А перша офіційна, на якій я заробив відчутні гроші, – я розводив шовкопрядів, це така гусінь, яка їсть шовковичне листя і потім дає натуральний шовк, з якого роблять тканину. Насправді, це дуже геморойна робота, тому що, коли вони починають їсти, вони ніколи не зупиняються і вони ростуть-ростуть-ростуть, виростають розміром з палець і ти їх всіх вже знаєш на ім’я, але їх при цьому тисячі. Вони просто їдять дерева за деревами і треба ці дерева їм поставляти вдень і вночі. Для підлітка це досить важка робота. Треба 40 днів їх вигодовувати, потім вони йдуть в кокон, за які можна заробити гроші. Я хотів купити мопед – у мене був велосипед, але я хотів щось з мотором. Але байкера з мене не вийшло, тому що то були ще радянські роки, був дефіцит і я не зміг купити собі мопеда – я купив касетний магнітофон на батарейках, який можна було носити з собою. Перших кохань, можна сказати, у мене було декілька, тому що щось таке вперше я відчув ще в дитячому садочку. Я зрозумів, що там є одна дівчинка, яка мені дуже подобається і я хочу з нею щось робити, правда, не знаю, що. Це такий самий ранній спогад. Потім у мене було кохання в школі, яке, до речі, не відповідало мені взаємністю. Мрії і бажання завжди були пов’язані з музикою, але я ніколи не бачив музику, як роботу. Це було щось таке, що просто було в мені, виходило з мене і мені хотілось з цим щось робити, це вже не дитячі, а підліткові мрії – я уявляв, що граю в групі, що ми виступаємо і кудись їдемо на гастролі. Так, ці мрії збулись значною мірою.

Аристарх:

0

Светлый вы мужик и яркая личность. Когда сольник? Хотел бы увидеть вас в качестве сольного артиста

Аристарх, дякую за такий суворий комплімент! Цікаве питання і останні декілька років я мав такий досвід – давав маленькі акустичні концерти під гітару. Деякі люди на них потрапляли і могли мене оцінити, як сольного артиста, для мене це також був цікавий експеримент, який мені сподобався. Бо я звик, що зі мною стоять ще декілька світлих мужиків, які в разі чогось підстрахують і все буде класно, а коли тільки гітара, я і люди, які прийшли це слухати, то це зовсім інакша атмосфера, ти зовсім по-інакшому себе розумієш. Такий досвід у мене тепер є, я його не практикую постійно, у мене немає сольної програми. Я вважаю, що якщо робити проект концертний, на який будуть ходити люди, то все одно це потрібно робити з музикантами, з шоу, тобто одна людина таке не робить. Будь-яку гарну концертну програму робить команда людей – моя команда називається Mad Heads. Просто зараз з нею стало досить цікаво, тому що зараз вона знаходиться як в Україні, так і в Канаді і через це вона стала вдвічі більшою, але це все Mad Heads.

Таня:

0

Смотриш "Танцы со звездами"? Если да, то кто твой любимчик

Якщо чесно, то телевізор в останні роки я не встигаю дивитись і якоюсь мірою не хочу. Хоча щось з ефіру я потім дивлюся в інтернеті, в тому числі це можуть бути якісь фрагменти талант-шоу. У мене є улюбленці з таких шоу і, в тому числі, є товариш, який вчив мене танцювати, – Олексій Кучеренко. Він в четвертому сезоні дійшов до фіналу і пішов там в кінці, тому що у нього була особиста історія. Там треба було цілуватись з партнеркою, а у нього була інша кохана, заради якої він відмовився від можливості виграти цей конкурс.

Юрий:

0

Каким экстремальным видом спорта приходилось заниматься?

Я регулярно катаюсь на гірських лижах – для мене це пристрасть, звичайно, але, мені на здається, що це дуже небезпечно. Я люблю кататися на велосипеді з дитинства, а гірські лижи я опанував вже в більш дорослому віці і вже багато років я не пропускаю жодного сезону. Також я пробував сноуборд, але на нього треба більше часу. Разом з цим я також катаюсь на водних лижах і у мене був досвід спробувати серфінг на океанських хвилях. На щастя, мені вдалося стати на дошку і навіть проїхатись, але не так гарно, як це роблять справжні спортсмени, тому що це, мабуть, один з самих найскладніших видів спорту, які існують взагалі, настільки багато там треба всього поєднати і відчути кожну хвилю, яка відрізняється від попередньої. Для цього потрібно не просто кататись на дошці, а жити біля океану все своє життя.

Артем:

0

А вы когда-либо поддерживали своими концертами политическую силу? Так делают же в каждой стране, но таким занимается не каждый артист.

Почнемо з того, що група Mad Heads була на обох Майданах і це була не політика, це була наша громадянська позиція і так само ми неодноразово давали концерти для наших бійців. Але це все – не підтримка політичних сил. Також після першого Майдану ми підтримували політичні сили, які підтримували той Майдан, зокрема, ми гастролювали з БЮТ і самою Юлією Тимошенко. Тоді ми її підтримували, я і тепер вважаю, особливо, коли вона була основним конкурентом Віктора Януковича на посаду Президента, що краще б вона тоді виграла і у нас була б трошки інша історія. Зараз я не готовий сказати, кого я підтримую з політичних сил України, тому що ситуація у нас дуже швидко змінюється. Але про те, що ми робили тоді, коли підтримували, – мені не соромно, ми робили те, в що вірили. Якщо до нас звертались, наприклад, від ПР кататися з ними в турі за подвійні-потрійні гонорари – я пам’ятаю, що я не задумуючись відмовився від такої пропозиції. Я потім прикидав, що перед тими президентськими виборами, мабуть, за декілька місяців ми змогли б заробити півмільйона доларів, а може і мільярд. Я вважаю, що це інвестиція в майбутнє України, яку ми тоді зробили, відмовившись від цього.

Жанна:

0

Привет. Ты хотел бы принять участие в талант-шоу? Почему раньше не принимал?

Коли починалась моя музична кар’єра таких шоу в Україні просто не було. А взагалі, це дуже цікава тема. Я не думаю, що в Україні мені було б варто приймати участь, як конкурсант, але, я думаю, що мені було б цікаво зробити це саме в якому-небудь закордонному талант-шоу. Якщо я відчую себе готовим до такого, то, можливо, щось таке і зроблю. Це дуже серйозний виклик для артиста і це дуже цікаво, але цьому потрібно присвятити дуже багато часу.

Лолита:

0

Какой совет вы дали бы начинающей певице? Каких специалистов нужно брать в команду?

Гарне запитання, тому що якраз для починаючих виконавців дуже правильне розуміння того, що справжня зірка – це завжди команда людей. Загалом, музичний бізнес – це ціла наука, яку я зараз вивчаю в Канаді і щось подібне ми робили і робимо своїми силами в Україні. Багатьох спеціалістів в Україні просто не існує і ця індустрія ще не працює повноцінно. Взагалі у артиста повинен бути менеджер і багато питань – це питання до менеджера, а не до артиста. На Заході, як правило, артист окрім менеджера спілкується з юристом і зі своїм бухгалтером, тому що це такі речі, які потрібно рахувати окремо від менеджера, щоб все було в порядку :) У нас все працює інакше, тому це не зовсім актуальна порада. Але загалом ця сфера набагато складніша, вона в себе включає і видавців музики, і піарників, і окрему тему авторських прав і розміщення десь музики.

Артур:

0

мне всегда было интеерсно. Вот артиты выбирают какой-то стиль в музыке и это им просто удобно так петь или подходит их образу? Или тут что-то более глобальное?

На це запитання багато відповідей, тому що у кожного артиста це виходить по-різному. Mad Heads існує багато років і за цей час змінювався наш музичний стиль. Те, з чого ми свого часу починали, це була моя особиста пристрасть – мені подобалась така музика, я хотів її слухати та грати, я знайшов таких самих людей. Це була абсолютно непопулярна музика, але якраз це було цікавим – ми могли грати в Україні те, що ніхто до цього не робив і їздити на європейські фестивалі такої музики. Це ніяк не прораховувалось – це була просто пристрасть, яка реалізовувалась природним шляхом. Думаю, що в більшості випадків музиканти роблять саме так. А коли артист випускає продукт для масового слухача, то там враховуються загальні культурні тенденції, що люди сприймуть, що вони зрозуміють. І якраз артист, якій може перевтілюватись між стилями, який може природно співати і джаз, і поп, і рок – напевно, це артист високого рівня. Хоча з іншого боку, наприклад, гурт AC/DC, який десятками років, все життя грав практично одне і те саме, так само звучали і так само поводили себе на сцені – при цьому їх любили і продовжують любити мільйони людей по всьому світу. Тому що вони класні такі, які вони є.

Юрий:

0

Талантливый человек - талантлив во всем? Или все же каждый должен заниматься своим делом?

Цю фразу можна розуміти по-різному, я думаю, що ні. Я взагалі вважаю, що всі люди – талановиті. Просто різні таланти і деякі речі прийнято вважати талантами (наприклад, музикантів), а бухгалтер – хіба він не талант, якщо він до цього схильний і може себе реалізувати? Скажу чесно, що музикант не може бути хорошим бухгалтером, тому що для цього повинен абсолютно по-іншому працювати мозок. Артист, як правило, це емоція, часто в особистому житті це неорганізованість, а є люди, які вміють все порахувати, розкласти по полочкам, організувати – це ж теж талант, якого багатьом артистам не вистачає. Тому справа в тому, щоб кожен з нас зрозумів, які в ньому є таланти, і розкрив їх. Коли ми бачимо, що людина в чомусь досягла успіху, очевидно, що вона знайшла сій талант та зуміла його розкрити.

Тамила:

0

Слыша, что помимо музыки занимаетесь еще и актерством. Это правда, как вас туда занесло?

Я потрапив в якісь кіношні каталоги, здається, навіть в російські, тому що ми робили саундтреки для кількох фільмів. Причому це фільми українського виробництва, але вони робились на спільний з Росією ринок. Один з них «Фабрика щастя», до речі, дуже класний і дуже змістовний, його цікаво переглядати і зараз і він повністю побудований на музиці. Це були пісні, які у нас були раніше, і пісні, які ми писали спеціально для цього фільму, в тому числі, одну з пісень ми виконуємо в кадрі. У нас було ще декілька таких фільмів і таким чином я потрапив до «акторів». А повноцінних акторських ролей у мене нема, хоча у мене був досвід озвучки персонажа мультфільму. Це датський мультик «Теркель і халепа», який у нас озвучували Фозі з Фаготом, Потап, Козловський, Фома і у мене був повноцінний персонаж. Акторська майстерність – це, можливо, один з тих талантів, який я ще зможу розкрити, ще не пізно це зробити, але я не можу сказати, що це вже відбулось.

Вася:

0

Есть места и страны, которые вас вдохновляют? Какой город лучше Киева?

Київ – це моє рідне місто, я киянин, у мене в ньому пройшла більша частина життя, при всьому тому, що доводилось гастролювати по світу і бачити інші різні міста і країни. Я навіть не можу Київ порівнювати з чимось іншим, як би я не любив Львів, як би мені не подобалися Торонто, Нью-Йорк, Париж, Прага і Лондон, але Київ – це частина мене. Коли я сюди потрапляю, я відчуваю, що з’єднуюсь з чимось особливим і підзаряджаюсь від цього. Київ – це дуже особливе місто, не схоже на інші міста історією, архітектурою та краєвидами, у міста свою особлива енергетика. Але разом з цим є багато інших міст, які заряджають та надихають по-своєму. Для мене останнім часом улюблений Ніагарський водоспад – це вражаюче видовище, я просто відчуваю енергію цієї води, цей прекрасний вид і у мене там батарейки заряджаються на повну, достатньо провести там 10-15 хвилин і цього вистачає на декілька місяців.

Валерий:

0

Вы достаточно неактивный в социалных сетях. Как к ним относитесь и какое ваше мнение относительно того, что они занимают большую часть жизни всех людей?

Я б хотів там бути ще менш активним, але це практично неможливо для сучасної людини. Є свої плюси та мінуси. Звичайно, з одного боку це дуже зручно та швидко для комунікації та обміну інформацією, це можливість побачити інші країні та познайомитись з далекими людьми, з якими б ми інакше ніяк не перетнулись, почути актуальні новини і плітки з усього світу. Також це можливість розказати про себе і дізнатись про те, що десь щось відбулося, але наші близькі люди, які там знаходяться, знаходяться в безпеці. Або феноменальна технологія, коли з людьми можна спілкуватись через відеозв’язок з будь-якої точки земної кулі, де є інтернет. Я зараз більше часу проводжу за кордоном, а моя мама каже, що спілкується зі мною більше, ніж коли я в Києві :) Так, це безумовний плюс. Але, звісно, і мінусів повно – недостовірність інформації, цей процес поглинає і забирає людей, там є така ілюзія спілкування, яка позбавляє нас реального спілкування. Все частіше ми бачимо, як друзі зібрались десь поспілкуватись і кожен спілкується у своєму телефоні, можуть навіть переписуватись в чаті, сидячі за одним столом. Через ці способи спілкування дуже страждають молоді покоління, які краще знають технології і що робити з девайсом, але не знають, як один одному сказати «Привіт». Це проблема, яку ще потрібно буде вирішити.

Арина:

0

В чем, как вы считаете, сексуальность девушки? Как вы реагируете на обнаженные фотосессии артисток?

Сексуальність може розкриватись в дуже різних проявах. Я думаю, це індивідуальне питання того, чим може привабити і кого що приваблює. Очевидно є якісь речі більш масові, а є щось більше індивідуальне. Фотосесія – це суто візуально, але є голос, є запах, як людина рухається, це все не передасть фотографія і це може подобатись або ні. Якщо фотосесії гарні, то я дивлюсь на них із задоволенням :)

Артур:

0

Многие артисты получают народных, а вы пока - нет. Вас заботят разные статусы или приставки типа "самый сексуальны", "певец года", "открытие года"? Как относитесь к музыкальным премиям?

Почнемо з народних артистів – я думаю, що, можливо, у нас це потрібно декомунізувати, це залишилось з Радянського Союзу. Існують якісь механізми подання, які непрозорі і не зрозумілі для мене. Я не хочу сказати нічого поганого про тих артистів, які мають це звання, бо часто вони йому відповідають, але мені не зовсім зрозуміло, як це працює. І з іншого боку, якщо артист народний, то йому не потрібно про це підтвердження від держави – його любить народ і про це всі знають. Але я не хочу говорити, що артистам не потрібна підтримка і визнання держави, тому що держава дуже багато може зробити для розвитку своєї культури і шоу-бізнесу, це приносить користь всім, від цього виграють всі. Просто надання звання мало що дає, здається, це якісь надбавки до пенсії – я взагалі не знаю, що воно дає. Треба робити більш практичні речі. Музична премія – це хороша штука, якщо вона правильно зроблена. Ми всі знаємо про Гремі та британські нагороди, я вже знаю про канадські нагороди і вони дуже стимулюють канадських артистів здобувати це визнання і робити ще більше і краще. Звісно, що музика – це не спорт, не може бути конкретного першого і другого місця, але є певний елемент конкуренції і якесь додаткове визнання допомагає, це стимулює творчі амбіції.

Алиса:

0

Как проводите свое свободное время? Много времени у вас отнимает музыка? Ваши близкие никогда не просили вас оставить группу и заняться чем-то другим?

Інколи мені здається, що весь мій час вільний і я роблю все так, як вважаю за потрібне, а інколи мені здається, що часу немає ніякого взагалі, тому що я завжди хочу зробити більше, ніж встигаю. І дуже часто я б хотів, щоб у мене було більше часу саме на музику – і на те, щоб її слухати, і на те, щоб її створювати. Тому що для того, щоб бути популярним музикантом і популярним артистом, доводиться робити дуже багато всього, що необов’язково пов’язано з музикою, але таке життя.

Саша:

0

Вы на сцене уже довольно долго. Какие артисты вас приятно удивили своим ростом, а какие наоборот разочаровали?

Оскільки ми сьогодні декілька разів говорили про талант-шоу, то мені згадався Юркеш – це дуже цікавий артист. Він дуже непроста людина, як і всі артисти. Як популярного артиста «Території А» я його не сприймав, для мене це було смішно, тому що я сам був рокер. А потім він зробив музику, яка мене здивувала, я сказав, що це круто, що це бомба, але, на жаль, це не стало комерційно успішним в Україні. І зараз у нього новий черговий етап, коли він яскраво показав себе на талант-шоу. Це ілюстрація того, наскільки різноплановим та цікавим може бути артист.

Тамила:

0

Кто автор песни "Прощавай"? Вы будете снимать клип на песню?

Ця пісня не порушує традиції гурту Mad Heads, в репертуарі якого більшість пісень – мого авторства. І в даному випадку також слова і музика мої. Зараз ми думаємо над відеокліпом, але для початку пісня почне життя в радіоефірах і буде видана на лейблі, з яким ми працюємо вже багато років, зараз відбудеться онлайн-реліз, пісня з’явиться на всіх музичних платформах, це буде вже на наступному тижні, можна буде слухати та оцінювати. Ми зробили дві версії. Одна – більш рокова, ближча до Mad Heads, друга – така зовсім електронно-комп’ютерна.

Лариса:

0

До сих пор помню все слова песни Надія є и Я на морі? не боитесь, что на этом все и закончится? я имею ввиде хиты?

В принципі після цих пісень у Mad Heads вже було декілька хітів, які стали достатньо народними, тому – не боїмося. Звісно, популярність та визнання широким слухачем – це непередбачуване. При тому, що у нас більше 100 пісень та видано 8 альбомів, дуже багато матеріалу видано протягом багатьох років і є пісні, які я особисто люблю більше, ніж «А я на морі» і ми з хлопцями вважаємо їх кращими. Але «А я на морі» – це народний хіт, це вибір слухачів, всі знають, всі люблять і за багато років нічого не змінилось. Так само з «Надія є», ці пісні знають всі, навіть ті, хто ніколи не чув про Mad Heads. Мати в репертуарі хоча б одну таку пісню для артиста – я навіть не знаю, чи це везіння, чи це успіх, чим саме це виміряти. Також у нас є пісня «Смерека», яка у авторстві Mad Heads отримала нове життя і зараз багато хто тільки в нашій версії пісню і впізнає. Завжди є ризик, що нові пісні не стануть такими популярними, як попередні і з цим нічого не зробиш, бо все колись починається та закінчується. Власне, саме про це наша пісня «Прощавай».

Карина:

0

А чем вы занимались в Канаде? Как долго были там?

Власне, я зараз більше часу проводжу в Канаді і також регулярно буваю в США. Я прилетів, в першу чергу, для того, щоб представити нові пісні, дати з цього приводу невеличкий концерт в Києві 20 жовтня, на який всіх запрошую, якщо ще лишились вільні квитки, тому що клуб невеликий, а наші прихильники давно чекали на виступ Mad Heads. В Канаді я офіційно знаходжусь на навчанні по музичному бізнесу в Humber College, це програма для тих, хто вже має вищу освіту. Це те, чого мені все життя не вистачало, доводиться там набивати свої синці для того, щоб зрозуміти, як це все працює і це дуже корисний досвід, який ще змусить мене подумати над тим, чи лишатись мені артистом, чи перекваліфікуватись мені в менеджера.

Лена:

0

Группа Mad Heads это единственный ваш проект?

Mad Heads – це постійний музичний проект. Вивчення в Канаді музичного бізнесу – це тільки одна з речей, а друга, яка вже зроблена, – це те, що зараз існує вже дві групи Mad Heads в Канаді та в Україні. Групи існують одночасно і навіть вже було таке, що вони одночасно мали концерти і в Україні, і в Канаді. Тому в Україні є інший співак, який співає з хлопцями, коли я в Канаді, інколи я долучаюсь тут до українського складу – саме такий концерт буде 20, до речі на цьому концерті ми представимо нового вокаліста гурту, якого я запрошую всіх оцінити. І є канадський склад музикантів, з якими я виступаю там.

Аля:

0

Ой, так вас люблю. Вы очень харизматичный и голос приятный. Не думали стать продюсером?

Це питання термінології – у нас це називається продюсер, а на Заході це називається менеджер. Коли говорять про музику і продюсера, як правило, мають на увазі саундпродюсера, того, хто створює музику, придумує, як це буде звучати, на якій студії записатись. Це спеціальна професія, яка в Україні фактично не представлена. Як правило, круті продюсери є тільки у крутих зірок – деякі легендарні записи пов’язані з іменами найкрутіших продюсерів, без них цього не відбулося б. А людина, яка працює безпосередньо з артистом, починаючи від планування розвитку і закінчуючи реалізацією, це менеджер (хоча у нас це називають продюсером) Але є приклади, коли менеджер фактично створює артиста. Наприклад, гурт Backstreet Boys придумав менеджер, він же продюсер, по кастингу він підбирав учасників, давав їм пісні, які замовляв у інших авторів, фактично він створив цю музику та групу. Але частіше з артистами так не працюють, тому що кожен артист – це творча одиниця сама по собі, а найкращий результат – це вдале поєднання, коли один одного знайшли артист і менеджер, якщо вони зрозуміли один одного, тоді ми бачимо приклади світового успіху, тільки таланту самого артиста для цього ніколи не достатньо.

Толик:

0

Не думаете поучавствовать в Нацотборе?

Це питання дуже часто задають. Але для мене цей конкурс ніколи не був в переліку моїх мрій, я себе там ніколи не бачив. Mad Heads – це не формат «Євробачення» і я ніколи не слухав, що у них там робиться, це не моє. До того моменту, поки Руслана не зайняла перше місце і це не став суперпрестижний конкурс в Україні. Конкурс не треба недооцінювати, але там багато політики, багато речей, які не пов’язані з музикою безпосередньо. Перемогти на «Євробаченні» непросто, цьому потрібно віддати, як мінімум, рік свого життя, займатись тільки цим.

Вадим Красноокий, фронтмен групи Mad Heads

Відповіді 31

Коментарі

Радіо

Новини партнерів