Дирижери Юрій Мельник і Олександр Білошапка в гостях у tochka.net

28 листопада 2018, 13:00

28 листопада на онлайн-конференцію на tochka.net прийдуть відразу два відомих українських диригенти Юрій Мельник та Олександр Білошапка.

8 грудня на сцені столичного ДК КПІ відбудеться грандіозне музичне шоу "Битва Оркестрів". На сцені очікується небачене дійство: вперше за всю історію проекту дитячий оркестр зіграє з дорослим. Покоління батьків і дітей позмагаються між собою. Чи можливо таке? Розкажуть учасники "Битви Оркестрів" - художній керівник і диригент Київського Академічного естрадно-духового оркестру Юрій Мельник та його колега - диригент і художній керівник оркестру "Сувенір" Олександр Білошапка.

"Битва Оркестрів" - це поєднання віртуозності, величезного досвіду оркестрів світового рівня, фантазії диригентів, гумору і креативу кожного з музикантів, солістів, танцюристів і ведучих, які будуть виступати для київської публіки!

За концепцією шоу на сцені перебувають відразу два колективи, які кидають виклик один одному і намагаються перевершити "суперників" власною майстерністю і винахідливістю.

Юрій Мельник і Олександр Білошапка

Диригенти Юрій Мельник та Олександр Білошапка

Диригенти Юрій Мельник та Олександр Білошапка © Олег Батрак, tochka.net

Відповіді 24

Олег:

Юрий, вопрос Вам. Дети пошли по Вашим стопам добровольно? Или выбора не было?

Це треба у них питати :) Але насправді, я думаю, все почалось з того, що вдома лежала труба і колись вона витягувалась, Женя та Сашко пробували щось з нею і десь виходив якийсь звук. Звичайно, ми ж в цій кухні музичній варимось, тому, я подумав, чому б і не спробувати. Ще до виступів я знав, що є такий оркестр «Сувенір» і ми пішли туди. Звичайно, що всіх підряд не беруть – перевіряють слух та ритм, є якісь задатки чи немає. Ми спробували, пішли на сопілочки і потихеньку-потихеньку у них пішло, вони вибрали свої інструменти, один грає на трубі, другий на саксофоні. Діти добровільно самі вчать і грають, у них вже появилось бажання, з’явилась ця мета. Я знаю, що колектив вже за кордон запрошують, тому вони стараються, вчать все на пам'ять, докладають всіх зусиль. Доходить до того, що вони мене кличуть, щоб я підійшов та перевірив, правильно вони грають чи неправильно. Зараз це все йде в добровільному порядку.

Света:

Хотителось бы еще раз принять участие в битве? Несмотря на результат

Олександр: Так, звичайно, це дійсно цікаво. Це величезна мотивація, величезна робота. Оркестр «Сувенір» існує з 74 року, змінилось багато керівників та викладачів, багато змінилось випускників – по всій Україні випускники продовжують нести це ім’я. Дуже хочеться взяти участь, тому що кожна «Битва» – це новий репертуар, це нова музика, це нові репетиції, нові знання та вміння, новий досвід і величезний ріст дітей, як музикантів та артистів. Юрій: Для дорослих також – оркестр повинен виступати, повинен знаходитись на сцені. Якщо він буде сидіти десь в підвалі, про нього ніхто не буде знати, а звичайний професійний колектив повинен бути на сцені. Тому приходьте всі 8 грудня на «Битву оркестрів!»

Люда:

А дети уже чувствуют себя звёздами? Не страшно уже им на большой сцене играть?

О, вони мріють про те, щоб попасти в основний склад для участі саме в цьому шоу. Тому що це дуже велика мотивація для дітей, це інша справа, ніж виступати перед батьками в своєму закладі. Я вважаю, що вже велика перемога те, що діти з дитячого центра творчості Дарницького району такими маленькими кроками досягли великих результатів, вийшли на велику сцену, завдячуючи так само компанії Magic Box. Тому що початок був надзвичайно складним, люди, які пропонують велику сцену, хочуть бачити певний результат. І саме після першої «Битви», яка відбулася, діти змінились – вони майже не пропускають репетиції, вони самі пропонують репертуар і я до цього прислуховуюсь, це дуже важливо. Ми радимось з Юрієм, він нам допомагає з репертуаром, ми навчаємось один у одного, це шоу – це спільний навчальний процес.

Алина:

Дирижер - эта мужская профессия? я еще не видела дирижера - женщину? Этому есть какое-то объяснение? спасибо за ответ

Звичайно, є диригенти жінки. Є всім відома диригент – наша львів'янка Оксана Линів, яка виступає на всіх відомих західних сценах. Яке пояснення може бути? Звичайно, є багато диригентів чоловіків, але, звичайно, є і жінки, які диригують і вміло з цим справляються, яким підкорюється будь-яка музика. Ця професія, незалежно від статі, вимагає характеру, тому що це той же управлінець, який має керувати.

Дима:

кто занимается созданием шоу Битвы оркестров?

Доброго дня! 8 грудня в концертному залі КПІ відбудеться 17 по рахунку «Битва Оркестрів», засновник компанія Magic Box, це шоу, права на яке належать тільки Україні, тобто аналогів цьому шоу немає у цілому світі. Це суто український продукт і надзвичайне дійство – на сцені знаходяться одночасно два оркестри. Саме шоу складається з трьох турів: 1. Авторський тур – або аранжування, або твори, написані конкретно для того чи іншого колективу. 2. Українська музика – це може бути музика від 15-16 ст. до сьогодення, до сучасних хітів. 3. Світові хіти – це така широка палітра вибору музичних творів, коли на сцені проходить музичне змагання на виконавчу майстерність, на творчий підхід, на театральні постановки, тому що зараз людям хочеться не лише чути, але і бачити.

Ира:

Какие самые экстремальные случаи происходили во время ваших выступлений? Вы бы могли заменить любого участника вашего оркестра? На каких инструментах вы сами играете ?

Олександр: Курйозних моменті за творче життя було вже багато. Я професійний співак, працював в камерному хорі «Київ», працював в національній капелі України «Думка», по освіті у мене фортепіано, як спеціальний інструмент, та труба. За творче життя в колективі були різни випадки – наприклад, під час гри рветься струна в контрабасі або взагалі дека відпадає, тоді вихід такий – перегортаєш інструмент і для тебе він вже існує яка барабан, як ударні. З дітьми було так само, під час першої «Битви» ми грали «We Will Rock You», дівчина дуже готується, ми її так заряджали, так накачували, що вона має подати емоцію і вона дуже готувалась, але тут підходить гра – і раз, у неї вилітає медіатор, а ще буквально секунди дві-три і треба грати це соло. Вона кидає все, біжить за медіатором, ледве хапає його і, добре, що встигла зіграти. Я готуюсь з дітьми паралельно і так, як вони, вивчаю їхню гру. На чому я не зможу зіграти – це, мабуть, на тромбоні і на саксофоні. На трубі і фортепіано я так само вчу партії, також вчу вокальні партії – намагаюсь десь допомагати їм в чомусь, щоб вони відчували якусь певну підтримку, тому що диригент – це, в першу чергу, так само музикант. Юрій: Якщо про себе розказувати, то я закінчив музичне училище у Львові по класу труби, специфіку всіх духових музичних інструментів я знаю. Курйозних моментів дуже багато – буває, що хтось починає раніше вступати, починає раніше грати і починається якийсь каламбур. Але завжди колектив слухає один одного і вони знаходять певну спільну мету. Чи можна замінити когось з музикантів? Можна. Оркестр можна порівняти з футбольною командою – одного гравця можна замінити на іншого і все вийде.

Настя:

С кем бы хотели поработать с мировых знаменитостей? Может были планы посотрудничать , к примеру, с Монатиком или тиной кароль , если из наших взять ?)

Олександр: Зараз ми готуємо номер з репертуару Монатіка і, чесно кажучи, мріємо про певну співпрацю з ним. Для початку треба достойно показати сам цей номер, а потім вже вести перемовини про те, щоб запросити його на спільний виступ. Наскільки я знаю, планується виступ з відомим гітаристом Владом Дебрянським, зараз якраз ведуться перемовини про його участь в шоу «Битва оркестрів». Тобто ми тільки початківці, але планів у нас вже багато. Юрій: Зірка у нас вже є – у нас шикарний ведучий Юрій Ткач. А стосовно нашого колективу – звичайно, ми виступали з зірками, виступаємо і творимо. Це і Василенко, і Тетяна Піскарьова, і з різними хорами ми виступали, з київськими та закордонними. Підтримуємо зв’язки з нашими молодими талантами – учасниками «Голосу країни», переможцями «УМТ». Проектів та мрій багато, на жаль, не все можна здійснити, але ми готові співпрацювати з ким завгодно.

Таня:

Сколько лет вы занимаетесь своей работой, хотелось когда-то что-то изменить?

Юрій: Змінити? Завжди є якась мрія, якась мета, до якої треба прагнути. Хочеться чогось кращого, хочеться більше стабільності, хочеться більше творити та виступати. Олександр: Що стосується нашої студії, то хочеться поміняти у дітей саме бачення, для чого ми це все разом робимо. Як вони почали займатись музикою з самого дитинства, так і я починав, займався в різних музичних колективах, школах, училищах. Я хочу бачити в дітях артистів, не тільки виконавців – я хочу бачити перед собою артистів, які можуть посміхнутись, які можуть дати емоцію, які можуть викликати певну емоцію у глядача. Це наша робота – за допомогою музики відкрити серця наших слухачів і глядачів.

Альбина:

Какие эмоции вы испытываете во время выступления? И действительно ли так легко дирижировать, как это кажется?

Юрій: Це, мабуть, так здається. Насправді це велика праця, диригент виконує певну функцію, він повинен знати всю партитуру, він повинен знати, коли вступають музичні інструменти. Певні переживання та емоції є завжди, який би твір не виконувався, – твої почуття, які ти повинен передати через свої жести та міміку для музикантів, щоб вони зіграли так, як просить диригент. Музиканти також хвилюються, а диригент повинен бути на сто відсотків впевненим, навіть переконати виконавця, щоб він певно виступив та зіграв. На сцені – це позитив, це драйв, особливо, коли підтримує зал, ці емоції не передати, це щастя. Олександр: Я отримую колосальний заряд, можна сказати, що я кайфую на сцені, особливо, коли ми працюємо з дітьми, виконуємо номери, які мені подобаються. Для мене це, мабуть, найбільший заряд позитиву, який я отримую.

Лида:

А где вы учились? Вы всегда мечтали стать дирижерами ?

Олександр: Мабуть, в дитинстві кожен про щось мріє, особливо, коли він займається музикою. Я завжди мріяв бути професійним піаністом. За професією я викладач музики в школі, але так творче життя закрутилось, що я почав займатись вокалом, паралельно давав невеликі концерти по фортепіано, грав на трубі. Від самого початку навчання в училищі у нас був предмет диригування і від самого початку мені цей предмет чомусь найбільше подобався. Я на нього ходив, хоча розумів, що мені цей предмет нібито і не потрібен, але сам предмет дуже подобався. І бачите, пройшло багато років, і вже три роки, як я очолюю дитячу студію, як керівник та диригент. Чомусь прийшлось навчатись з нуля, поновлювати свої знання. Мабуть, я про це мріяв і ця мрія здійснилась, але я сам цього не чекав. Юрій: Я навчався в музичному училищі у Львові, потім у Військовому інституті Львівської Політехніки на кафедрі військових диригентів. Я хотів стати військовим диригентом. Чому військовим? Тому що у мене батько військовий і він завжди грав в оркестрі, я приходив до нього, дивився, як воно все гарно виглядає – всі стоять такі красиві, диригент диригую, оркестр звучить, все класно. І мені це сподобалось, захотілося себе спробувати. І коли вже навчався – подобалось все більше і більше, ти хочеш досягнути чогось більшого, навчаєшся, ходиш на різні концерти. І зараз професія подобається, хочеться її продовжувати, навчатись і бути диригентом.

Кира:

Какую музыку вы сами любите слушать на досуге?

Юрій: Різноманітну музику. Я більше люблю якийсь лаунж, якісь такі твори, не рок, в крайньому випадку. Хоча, якщо приходиться по роботі чи ще щось, звичайно подобається і класика – це все наше. Зараз в інтернеті багато різноманітної цікавої музики, є що послухати і, звичайно, коли ти щось слухаєш, ти переймаєш це для себе і я намагаюсь, щоб на нашому колективі теж якісь нюанси передавались. Олександр: Після роботи, після музичних проектів та репетицій взагалі я дуже люблю тишу. Сама краща музика – це тиша. Але багато років назад, коли ще був студентом, їздив на гастролі за кордон, купував диски – дуже багато слухав оперну музику, оперних співаків, симфонічну музику, але чомусь з кожних гастролей привозив по диску джазової музики і так вони у мене потихеньку складались, я їх прослуховував. Пройшло багато років, років 20, і зараз для мене ці диски, як знахідка – я їх паралельно час від часу прослуховую, це та музика, яка колись мене захоплювала, я її збирав, але не розумів, що колись я до неї повернусь. При підготовці до «Битви» я завжди готую план, як в футболі, як в спорті – обов’язково має бути стратегія. Я ставлю дітям твори, які вони грають, вони слухають, як це звучить в оригіналі і потім ми проводимо паралель, як це звучить у нас. Так само ми переслуховуємо репертуар Муніципального естрадного оркестру, щоб вони розуміли, хто грає, хто з ними поруч на сцені, який репертуар, яка музика.

ира:

Какая у вас была самая большая площадка, на которой доводилось выступать ?

Вона у нас поки що була одна – це Жовтневий Палац «Битва оркестрів.Діти». А якщо брати по значущості, по важливості виступів, то кожен виступ надзвичайно важливий, до кожного потрібно готуватись і не буває хорошого концерту без хороших репетицій.

Лариса:

Как считаете, популярна ли ваша музыка среди молодежи?

Юрій: Справа в тому, що ми зараз виконуємо музику, яка популярна і серед дорослих, і серед молоді. Треба розуміти, що колектив оркестру – це специфічні можливості та жанр. Зрозуміло, що ми не можемо виконувати електронну музику. Звичайно, ми переробляємо якісь молодіжні хіти під наше виконання, ми намагаємось йти в ногу з часом та виконувати пісні, які подобаються і молодим, і старшому поколінню. Хочеться поєднати всі сфери населення від малого до великого і програми складаються таким чином, щоб всіх задовольнити. Олександр: Сам жанр духової музики, мені здається, він трошки вже призабутий. Багато років він мав певну творчу висоту, але з часом став відходити і на перший план вийшла естрадна, джазова, рок-музика. І дуже хочеться, щоб зараз саме завдяки цим концертам та виступам, саме цей напрямок і жанр музики знову набув ту популярність, яку він мав багато років назад. І так і буде, завдяки таким дітям і таким колективам, зараз надзвичайно багато можливостей і інструментів зробити так, щоб сучасна музика звучала саме в таких оркестрах.

Оля:

Які особливості підготовки обох оркестрів до концерту? Чи є відмінності у підготовці музикантів-дітей та дорослих музикантів?

Олександр: Я вже казав, що ми цікавимось підготовкою дорослого муніципального оркестру, ми вже знаємо програму, яка буде виконуватись оркестром, ми шукаємо в інтернеті саме ці твори, щоб ознайомитись. На сьогодні у нас з дітьми – оркестр по три рази на тиждень по дві години, а у професійних оркестрів – репетиції кожного дня. Більшість часу ми приділяємо тактичній підготовці – готуємо дітей до того, що вони зможуть, що вони вміють, що вони найкращі, що кожен з них лідер та особистість, що від кожного з них залежить перемога в шоу. І таке поєднання теоретичної та практичної сторони дасть свої результати. Юрій: Дорослі готуються по-іншому. У нас багато задач, паралельно ми готуємось до новорічних свят, на яких ми будемо виступати, це буде в Борисполі (місті та аеропорту), до Різдва ми завжди даємо концерти на Софіївській площі і ялинку будуємо відкривати – багато концертів та репетицій. Так що готуємось і все буде добре!

Максим:

Юрий, а Вы тренируете дома своих детей? Или не помогаете соперникам?

Юрій: Чому не треную? Звичайно, займаюсь своїми дітьми. Почну з того, що заняття повинні бути щоденні, як і у спортсменів, як і у будь кого. Взагалі бути музикантом – це важка робота, що співаком, що сольним, що грати на скрипці, що на духових інструментах. Потрібні щоденні вправи, щоденні заняття, підтримувати себе в формі та підвищувати виконавчу майстерність. Звичайно, ми займаємось, але вони мені все не розказують, тримають в секреті, щоб я не дізнався чогось такого :) Я спокійно до цього відношусь, мені здається, що, якщо мені буде щось потрібно, то я напряму поговорю з паном Олександром, але інтригу між дітьми та батьками, звичайно, треба тримати.

Анна:

Розкажіть як дитячий оркеср зміг вийти на такий рівень? Про ваш оркестр має знати вся країна!

Дитячих оркестрів дуже багато. І в хорошому музично-виконавчому рівні, і в творчому рості дуже багато дитячих оркестрів, просто про них не знають через те, що сам жанр не дуже популярний в музиці. Що стосується нашого оркестру – так, наполеглива праця і певна мотивація (це якраз той чи інший концерт, до якого ми готуємось). Я їм кажу, що артист має мати три пункти: 1. Участь в конкурсах, на яких він зростає професійно і дивиться на людей поруч, щоб було з ким порівнювати. 2. Концертна діяльність – багато концертних виступів, які так само підіймають рівень колективу. 3. Записуватись з дітьми (але поки що це не вдається). Дуже важко писати дитячий оркестр на студії, тому дуже добре, що зараз є інтернет та соцмережі, ми викладаємо певні записи в інтернет, розповсюджуємо і таким чином десь стаємо знані та популярні. Це три слони, завдяки яким ми рухаємось. І певна мотивація дітей. Плюс нам допомагає багато наших друзів.

Вика:

А что за компания концерт делает? И где билеты можно купить?

В концертних касах Києва – це Karabas, компанія Magic Box. Будь ласка, замовляйте в інтернеті!

Дима:

А сколько лет самому младшему и самому старшему музыканту?

Олександр: Самі молодші – це 9 років, вони початківці, але ми беремо їх на «Битву», навіть, якщо вони не справляються з технічними елементами та поставленими задачами, але для них це велика мотивація, яка, я думаю, і дасть той поштовх для занять, для бажання працювати далі. Юрій: Багато хлопців, які займались в оркестрі «Сувенір» зараз працюють в нашому колективі, тобто все йде по наростаючій. А самому старшому у нас, здається, за 60, ці люди працюють і показують клас.

Аліса:

А композиції Скрябіна лунатимуть? Як ніяк Кузьмі 50 виповнилось би в цьому році. І концерт на його честь 1 грудня в ПК КПІ буде.

Олександр: Я хочу подякувати пану Юрію за прекрасне аранжування. Мені надзвичайно подобається репертуар, який вони грають – сучасний, свіжий, з цікавими аранжуваннями. І на моє прохання поділитись певним репертуаром у нас з’явилась композиція Скрябіна «Старі фотографії» - ми адаптували цю композицію під дитячий оркестр, зробили певні полегшення в виконавчій роботі і 8 грудня буде звучати композиція Скрябіна «Старі фотографії». А взагалі творчість Скрябіна надзвичайно цікава та потужна, я думаю, що поки що не до кінця відкрита. Мені подобається, як професійні оркестри виконують Скрябіна, мені надзвичайно подобається, як співав сам Скрябін, але в дитячому виконанні ця пісня отримала зовсім нове життя – приходьте та послухайте!

Марія:

А батл диригентів буде?

Це тримають в таємниці. Кажуть, що будуть якісь сюрпризи. Здається, скрипалям вони надягали боксерські рукавички і заставляли їх грати, а на дитячих виступах були батли диригентів мімікою. А що для нас придумають, які секрети – ми поки не знаємо, це таємниця.

Паша:

А сколько музыкантов будет одновременно на сцене? Слышал, шоу больше часа идет. Не сложно будет детям играть?

Сам оркестр – це 50 чоловік, плюс вокально-танцювальна група – це 15 дітей. Тобто одночасно 65 дітей. Діти готуються, вчора у нас була репетиція, на якій вони працювали стоячи, тобто ми змінюємо підходи до роботи та репетицій. Загартовуємо дітей, готуємо з різних сторін, щоб у них була витримка. Але, я думаю, що для них час пролетить дуже швидко, це буде надзвичайно цікаво, тому нескладно.

Андрей:

Как думаете, кто победит? Дружба не интересно как-то

Олександр: Буквально сказати не можна. В виконавчо-професійній майстерності – дорослий оркестр, тут немає сумнівів, а емоційно – думаю, що діти. А якщо це поєднати, то якраз, саме дружба – це цікаво :) Юрій: Переможе музика з будь якого-боку!

Світлана:

Юрію, а чи складно Вам бути суперником власних дітей? Ваші сини то грають в оркестрі "Сувенір".

Юрій: Так, мої сини грають в оркестрі «Сувенір». Я б не сказав, що воно буде складно – воно буде тривожно, я буду переживати за цей колектив більше, ніж за свій, ось в цьому буде полягати складність :) Я буду в будь-якому випадку в виграшу, яка сторона не переможе. Моя дружина відразу сказала, що я пролітаю – вона свій голос віддасть за дітей. І я за них теж буду вболівати. Олександр: А ми зі свого боку так само будемо вболівати і за дорослий колектив, тому що все-таки ми дуже хочемо, щоб цей колектив надзвичайно потужно показав свою програму. Як керівнику, мені дуже хочеться, щоб для дітей це був величезний досвід та майстер-клас від професіоналів. Юрій: Відкрию секрет: ми дійсно будемо виступати, як на майстер-класі: у нас будуть виступати певні групи, вставати та показувати певний виконавчий рівень, свою майстерність і можливості.

Ігор:

Я знаю, що оркестр "Сувенір" брав участь у "Битва оркестрів. Діти". Як музиканти змінилися після цього?

Олександр: У них з’явилось бажання більше працювати – це, по-перше. По-друге, їх починають впізнавати, що це саме ті діти, які грають в оркестрі «Сувенір». Колектив вже знаний в інтернеті, є номери якраз з «Битви оркестрів». Діти змінились, діти відчули себе зірками, діти відчули себе потрібними, відчули, для чого взагалі вони це роблять і навіщо вони ходять займатись – це найважливіше. З 1 вересня, коли ми починали набір дітей до нашого центру, значно більше дітей прийшло до нашої студії, тому що вже є розголос, є інформація, є певна слава. Тому вже йдуть на ім’я, йдуть на колектив, йдуть на «Сувенір». Знають, що це надзвичайно сильний оркестр, де цікаво, де професійні викладачі, в студії ми забезпечуємо дітей інструментами (в сучасному світі це надзвичайно складно, але, дякуючи Дарницькій адміністрації ми продовжуємо отримувати нові інструменти). Після певного успіху «Битви оркестрів», після вдалого виступу нас побачили, що ми заслуговуємо уваги.

Коментарі

символів 999

Дирижери Юрій Мельник і Олександр Білошапка в гостях у tochka.net

Відповіді 24

Коментарі

Радіо

Новини партнерів