Томенко о конфликтах в оппозиции

18 апреля 2012, 15:00

3 0

В среду, 18 апреля, в 15.00 на news.tochka.net состоится вэб-конфереенция с вице-спикером Верховной Рады Николаем Томенко.

Вице-спикер и депутат от БЮТ Николай Томенко едва ли не единственный оппозиционер, которому удалось сохранить свою должность у власти.

Правда, при этом, она не мешает ему эту же власть критиковать. Так, совсем недавно вице-спикер Рады заявил, что премьер Николай Азаров развернул в Кабмине "клуб русских националистов", а также собирал подписи за отставку генпрокурора Виктора Пшонки.

Томенко не устает повторять, что заявления о причастности экс-премьера Юлии Тимошенко к убийству бизнесмена Евгения Щербаня являются недопустимыми.

Томенко называет вероятным арест Александра Турчинова и утверждает, что для власти "хороший оппозиционер - это мертвый оппозиционер".

Спросите у Николая Томенко, кто войдет в избирательный список объединенной оппозиции?

Узнайте у вице-спикера, как ему работается с Владимиром Литвином и Адамом Мартынюком?

Расспросите вице-спикера о том, поддержит ли оппозиция на выборах мэра Киева Виталия Кличко?

Спросите у Томенко, верит ли он в свободу Юлии Тимошенко и Юрия Луценко?

Узнайте у вице-спикера о том, почему он не принимал участие во внеочередной съезде партии "Батькивщины"?

Расспросите у Томенко о конфликтах в партии Тимошенко?

Николай Томенко родился в 1964 году в селе Малые Канивцы, Черкасской области. Служил в Афганистане. В 1989 закончил исторический факультет Киевского государственного университета имени Шевченко.

Заведовал кафедрой политологии Национального университета "Киево-Могилянская академия". Руководил главным управлением прессы и информации КГГА.

В 2002 году был избран в Верховную раду от блока "Наша Украина".

В 2004 принимал участие в избирательной кампании Виктора Ющенко. Его называли одним из полевых командиров Майдана.

С февраля по сентябрь 2005 - вице-премьер по гуманитарным вопросам в правительстве Тимошенко. После своей отставки выступил с заявлениями о коррупции в окружении Ющенко. В 2006 и 2007 году избирался в Верховную Раду по списку БЮТ. В 2008 году был избран вице-спикером Верховной Рады.

Ответы 15

Ганна:

Ви багато займаєтесь підтримкою фізичної культури та спорту... Чи вважаєте Ви політичним проектом Євро 2012 в Україні? Чи потрібно Україні боротися за проведення зимової олімпіади в 2022 року?

Николай Томенко:

Задумувався проект «Євро 2012» як іміджевий, як інфраструктурний, і значною мірою як політичний проект. Але на сьогодні він виглядає, я думаю,більше як бізнес-проект чиновників UEFA і українських чиновників. Оскільки, якщо порахувати затрати державного бюджету і кошти, які вдалось залучити від бізнесу, цей проект, на мою думку, в економічному сенсі виявиться абсолютно неефективним. Оскільки ціла низка стратегічних помилок привела до того, що рятувати «Євро 2012» прийшлось бюджетними грошима, тобто народними. Я вважаю, що це, м’яко кажучи, несправедливо і неправильно – будувати за бюджетні кошти стадіони для футбольних клубів, які є в приватній власності конкретних людей. Так само значною мірою провалений проект будівництва інфраструктури. Я маю на увазі, якщо взяти попередні плани про те, скільки доріг повинно бути збудовано і відремонтовано транспортної структури, – те що, буде зроблено, це надзвичайно маленька частинка того, що планувалось. Так само, я думаю, перебільшені сподівання на туристичний бум. На сьогодні ми просто приречені пройти цей шлях до кінця, щоб не зганьбитися, взявши на себе обов’язки. Але проект «Євро 2012» повинен навчити нас не поспішати брати масштабні високо затратні проекти. В зв’язку з цим, я абсолютний противник великих масштабних проектів, зокрема і зимової Олімпіади. Я сьогодні намагався на «Українській правді» детально описати, чому я проти зимової Олімпіади в Україні. Сьогодні я є прихильником того, що ми мусимо максимально просувати альтернативну стратегію – це інвестування в якість життя людини, це оздоровлення, це здоровий спосіб життя, це масовий спорт, це будівництво не над дорогих спортивних об’єктів, а масових невеликих спортивних об’єктів, це ремонт спортивної інфраструктури шкіл та мікрорайонів, будівництво басейнів. Я приведу один приклад: наші медики сказали, що відмінник-спортсмен в школі – це молодий чоловік, який підтягується три рази. Якби це сказали колись в 80-х роках, це б викликало сміх і хлопців і дівчат. Тому, мені здається, що сьогодні ми шануємо чиновників, які заробляють на великих проектах, але треба левову частину цих грошей все-таки вкладати в здоров’я людей, а не «дорогобуди» від спорту.

Ганна:

Хто ,на вашу думку, повинен бути першим в п'ятірці списку об'єднаної опозиції?

Николай Томенко:

Я сподіваюсь, ми вийдемо на те, що буде партійний список об’єднаної опозиції. Поки що 6 партій зголосилися і попередньо домовилися спільно працювати («Батьківщина», «Фронт змін», «Народна самоборона», «Народний рух», ПРП, «За Україну»). Сподіваюсь, що ще низка партій додасться. Якщо виходити з такого списку, то, очевидно, Тимошенко має найвищий рейтинг і сьогодні позиціонується як лідер опозиції. Де-факто вона буде першою в списку, де-юре – залежить від того, який у неї буде статус на цей момент. Загальна позиція моя така, що навіть не п’ятірка, а мінімум десятка, повинна визначатися, виходячи з рейтингу популярності цих людей. Я переконую своїх колег, що напередодні з’їзду ми повинні провести масштабне соціологічне дослідження, і виходячи з популярності тих людей, які будуть в нашому об’єднаному списку, сформувати десятку або першу частину. Я думаю, що це буде справедливо і правильно – це буде на сто відсотків рішення суспільства.
І можливо взяти до уваги парламентську та партійну роботу, роботу на місцях, але ключовим повинно бути те, як тебе сьогодні оцінює суспільство.
Ми виходимо з того, що після рішення КС, кожен з нас мусить визначитися – йти або в окрузі, або в списку. Треба брати за основу – чим кожен корисний для опозиції, для цього об’єднаного списку. Враховуючи специфіку моєї роботи, те, що я протягом останніх років більше працюю в гуманітарній сфері, маю велику кількість оздоровчих, освітніх, спортивних, туристичних проектів, я корисний в багатьох регіонах України, таким чином я буду одним з тих, хто буде вести виборчу кампанію в регіонах України, тому очевидно, що я буду в партійному списку. В залежності від того, як наші прихильники і близькі до нас визначать моє місце – так воно і буде. Думаю, що за будь-яких обставин шанс потрапити до українського парламенту після виборів 2012 року у мене є.

Katrin:

А вы лично верите в то, что после всех скандалов Андреевский спуск оставят в покое?

Николай Томенко:

Його не залишать в спокої, якщо вже йде реконструкція. Причому ніхто не знає остаточної версії, як він буде спроектований. Для того, щоб певну кількість історичної складової Андріївського узвозу залишити, треба максимально моніторити те, що там відбувається. Я вже говорив про те, що реконструкція такого рівня мала обговорюватися всіма киянами. Наприклад, Києву мав бути запропонований проект, і тільки місцевий референдум мав визначити, чи погодяться кияни на таку реконструкцію. Якщо цього не зробили, то зараз можна впливати локально. Будівлі були знесені фірмою Ахметова – тепер треба робити все, щоб варіант того, що буде на цьому місті, обговорювався киянами і не будувався до моменту, поки не пройдуть хоча б громадські слухання і не буде підтримки цього проекту. Я вважаю, що сьогодні ми мусимо хоча б частково зберегти дух, енергетику і історію Андріївського. Це можливо лише за умови щоденного контролю. Тому я підтримую всі заходи, які там відбуваються – акції, мітинги, пікетування. Для того, щоб переконати владу і бізнес не робити поспішних радикальних кроків, які б стерли з лиця землі цю вулицю Старого Києва. Я сьогодні на «1+1» говорив про те, що трагедія України полягає в тому, що сьогодні придворні архітектори і багато мільярдерів, які суттєво впливають на прийняття рішень владі, яким подобається «арабський стиль». У багатьох арабських шейхів сьогодні дуже модно будувати хмарочоси в стилі новітніх технологій, які були б найвищі, найоригінальніші, могли б конкурувати з американськими. І їх можна зрозуміти. Але в багатьох країнах немає такої старовинної архітектури, як в Києві. Тобто для Києва повний абсурд змагатися з шейхами в тому, щоб ми з стекла і бетону будували найвищі, найдовші, найширші і т.д. Нам треба максимально реконструювати, максимально відбудовувати і не слухати пояснення багатьох архітекторів, які сьогодні працюють з владою, про те що «19 сторіччя не дуже симпатичне». Це те, що ми маємо, і це відрізняє нас від інших країн. Я думаю, ми не зможемо переплюнути Шанхай, Дубаї чи Нью-Йорк, але зберегти обличчя – це наше зобов’язання. Тому я та людина, яка буде боротися за те, щоб український облік історичного обличчя Києва і інших міст було збережено.

Марина:

Як ви оцінюєте рішення конституційного суду стосовно заборони балотуватися і в списку, і за мажоритаркою? По кому воно вдарить найбільше? Для вас особисто це щось змінює?

Николай Томенко:

Для мене змінює те, що я буду балотуватись тільки за партійним списком. А я планував балотуватись ще в окрузі на Черкащині. Черкащина – це один з тих регіонів, де я буду активно працювати і допомагати своїм колегам по опозиції. Черкащина, Полтавщина, Рівненщина, Волинь, Чернігівщина, Київщина – це ті регіони, де я традиційно працюю, де я маю дуже багато партнерів, де мені є що розповісти з того, що ми робили за останній період. Мені здається, що найбільше від цього рішення КС потерпіли союзники ПР – прямі і опосередковані. Прямі по парламенту – це КПУ, Блок Литвина, оскільки вони сподівались, що для них це буде підстраховка для діючих депутатів, тому що шансів подолати 5% у них нема. І удар по опосередкованих союзниках, тому що є дуже багато, так званих, опозиційних партій, які почали в останній час про себе активно заявляти, які вигідні тим, що за риторикою вони взагалі ніколи не згадують Януковича і ПР, може інколи згадують чиновників або владу, в основному вони критикують опозицію. Говорять, що вони – нова правильна опозиція, а ми – стара неправильна опозиція. Але ясно, що вони 5% не наберуть. Наприклад, ви інвестуєте велику кількість грошей в новий проект і цей проект дуже персоніфікований. Вам треба визначитись: або ви задля того, щоб відібрати 2% у опозиції і допомогти владі, мужньо йдете на чолі списку, або ви від усього відмовляєтесь, ставите на чолі списку кого не шкода, йдете в округ і залишаєтесь депутатом. Мені здається, для нових опозиційних партій це найбільший удар. Ми це переживемо, для нас це створює певну проблему – для БЮТ персонально. У нас 102 депутати, нам треба грамотно побудувати роботу для того, щоб не розсварити людей і визначити, хто більше ефективний в окрузі, хто більше ефективний в партійному списку. Ми були готові до такого рішення, але для цього треба працювати. Саме тому ми відтягли термін оприлюднення єдиного списку в мажоритарних округах. Це перша виборча кампанія в Україні, коли де-факто вона іде, але ніхто не знає, крім влади і губернаторів, які будуть начальниками виборчих штабів ПР, які будуть округи. До 5 травня ці данні повинні бути оприлюднені, і тоді ми проінформуємо своїх прихильників, хто буде в мажоритарних округах і наскільки нам з іншими політичними партіями вдалось погодити єдиний список від опозиції.

Бабак:

У вас є книга Теорія українського кохання. Чому написали книгу саме на цю тему і чи пишете самі романтичні вірші чи оповідання?

Николай Томенко:

Ні, я займаюсь тільки дослідницьким речами. Тобто я пишу або наукові дослідження або науково-популярні дослідження На щастя, з мене слабий поет і письменник. Хоча останні події показують, що якщо ви впливовий письменник – можна отримати великі гонорари. Я не витягую на письменника.
Стосовно дослідницьких речей – я маю багато таких тем, якими займаюсь зі студентських років, ще коли писав дисертацію. Я – доктор політичних, кандидат історичних наук і завжди цікавився інтелектуальною історією. Тобто ідеями, цінностями, світоглядом, про що думала еліта в різні часи, яка була еволюція цієї думки, чим жили українці в різні періоди. Саме тому я зробив такий навчальний посібник – «Історія української Конституції», де проаналізував всі документи, які претендують на основний закон України. Серед таких проектів в мене є книжка «Теорія українського кохання», вона виникла як ідея аналізу еволюції уявлень українців про приватні відносини, про ставлення до того, якою повинна бути сім’я, які повинні бути стосунки між людьми. Мені здалось, що це відрізняє українців, тому що в народній творчості тема любові фактично домінуюча. В українській мові «любов» і «кохання» – різні речі. Я намагаюсь це проаналізувати. Це тема, якою я цікавлюсь далі. Я вже тричі перевидавав цю книжку. Багато цікавих речей про статус жінки, як він мінявся в різні часи, про ставлення до сім’ї, як створюється сім’я, якою вона повинна бути – це те, що мене цікавить. Можливо, я повернусь до цієї теми.
Зараз я багато цікавлюся тим, що чужоземці-мандрівники писали про українців. Цей погляд з боку дуже цікавий. Часом він нам може не подобатися, часом іноземці бачать унікальні речі, які ми у себе не бачимо. Такі речі я збираю, я цікавлюсь цим як вчений. Я намагаюсь на банальні речі подивитись з трошки іншого боку. Я написав дослідження «Український романтик Микола Гоголь» – я проаналізував все, що Гоголь написав про Україну. Це його незакінчені повісті або романи, його переписка. Мені здається, що це був оригінальний нетрадиційний погляд на Гоголя. Тому віршів і романів я писати не буду, а дослідницькі речі, через які можна показати нашу інакшість і унікальність, буду писати.
Очевидно, що Янукович, як і дуже багато інших посадових осіб, сам не пише. Я згадую наш жарт на історичному факультеті, який переходив від покоління до покоління, про співпрацю молодих і талановитих вчених і «менеджерів», як тепер модно казати (ректорів, проректорів, деканів). Коли з’являлись книги в співавторстві, то жартували, що якщо ваш співавтор ректор чи проректор, то він своєму молодому колезі говорив, що якщо люди цікавляться цією книжкою, треба і самому прочитати. Мені здається, що після таких гонорарів Президенту теж цікаво прочитати, що там написано. Хоча насправді нічого супероригінального там нема, оскільки це банальний «брежнєвський підхід» – збірки статей, які спочатку для Януковича або для когось пишуть, потім він їх оголошує на з’їзді або вони розміщаються в пресі, потім публікуються. Мені здається, що ті, хто займаються Януковичем, нічого оригінального не вигадали. Такі книжки можна видавати, може, нема нічого поганого в цьому. Але цей цирк з гонорарами дискредитував значною мірою і Януковича, і його команду. Було зрозуміло, що це був засіб легалізації коштів, тобто через такій спосіб хотіли показати, що Президент цілком законно має нерухомість або заробляє десятки мільйонів гривень. Але цей спосіб легалізації, мені здається, був смішний і непереконливий.

Ганна:

За які футбольні клиби Ви вболіваєте?

Николай Томенко:

Я маю певний принцип, який базується на тому, що чим більше українських футболістів грає в футбольному клубі, тим більше симпатій у мене цей клуб викликає. Зрозуміло, що як киянин я вболіваю за київське «Динамо», і приємно сказати, що там грає велика кількість українців. Також я підтримую дніпропетровське «Дніпро», де теж достатньо серйозна школа і багато українців. Зараз переживаю за «Карпати», оскільки вони на грані вилиту з прем’єр-ліги – я вважаю, що це несправедливо. Закордонні клуби за таким самим принципом – вчора вболівав за «Баварію», хоча Тимощук не грав в основному складі. Якщо за мюнхенську «Баварію» грає український футболіст – це автоматично дає мені підстави вболівати за цей клуб. Сьогодні другий півфінал «Барселона»-«Челсі» – я буду вболівати за «Барселону», оскільки за неї вболіває мій син і ми з ним в свій час, будучи в Барселоні, були на цьому стадіоні. До речі, менеджерська команда «Барселони» одна з найкращих в частині просування футболу в бізнес – це потужні проекти, пов’язані з просуванням самої команди, бренду команди. Тобто вони – одні з найуспішніших в тому, як на цьому заробляти гроші. Нам треба в них вчитися – в футбол не треба вкладати бюджетні гроші, а треба створювати умови, щоб бізнес і власників клубів самі заробляли на цьому кошти. Щоб ми не будували стадіони за бюджетні кошти. Розкажу один парадоксальний приклад: у Львові, коли збудували новий стадіон за бюджетні гроші, «Карпати» перейшли туди грати і постійно програвали. А коли вони повернулись на свій рідний стадіон, на якому вони завжди грали – два останні матчі на цьому стадіоні вони виграли.

Дмитрий Дем:

Есть ли у оппозиции хоть какие-то шансы победы вообще и на выборах в частности, учитывая, что у власти: контроль над областями, контроль над правоохранительными органами, что значит: возможность считать голоса по-своему и сажать оппозиционеров по желанию.

Николай Томенко:

Шанс існує, цей шанс абсолютно реальний. Шанс базується на стратегічному посилі суспільних настроїв, які сьогодні не сприймають дії влади. За різними оцінками, як мінімум 2⁄3 суспільства налаштовані проти влади. Оціночні показники того, як буде голосувати суспільство, показують, що навіть якщо опозиція не буде стовідсотково успішною в мажоритарних округах, сума показників за партійними списками дає підстави сподіватися, що буде набрано 226 голосів. І тактичний посил стосується того, як опозиція буде себе вести на виборах – якщо вдасться сформувати максимально єдиний список в мажоритарних округах, якщо вдасться сформувати максимально об’єднаний партійний опозиційний список. Якщо ті реальні опозиційні партії, які не підуть в єдиний опозиційний список, свою виборчу боротьбу направлять проти влади, а не один проти одного, то за умови такого настрою суспільства та правильної тактики роботи, 226 можна набрати. Більшість, яку набирає опозиція, є стовідсотковою гарантією того, що Янукович програє на президентських виборах, і створює передумови для дострокових президентських виборів. І друга альтернатива, якщо ми програємо, щоб не говорили політичні оптимісти, я думаю, що дуже великий шанс того, що після такої поразки на виборах, у Януковича з’являється шанс бути при владі до 2020 року, тобто перебратися на другий термін. Тож або ми починаємо змінювати владу в 2012 році, або продовжуємо її до 2020. 28 жовтня – для мене це символічна дата, вона мене надихає. Тому що 28 жовтня ми будемо святкувати День визволення України від німецько-фашистських загарбників. Якщо ми будемо налаштовуватись на те, що 28 жовтня – це день визволення України від загарбників, то це буде стимулювати нас до більш успішної виборчої роботи.
Ми намагаємось працювати з усіма. Зі «Свободою» ми діємо максимально коректно протягом останнього періоду, хоча не зовсім у нас співпадають позиції по багатьох питаннях. Ми дійшли до висновку, що поки що більшим злом є антинародна влада і політика, тому зі «Свободою» ми домовляємось про спільні дії в мажоритарних округах. Хоча зрозуміло, що партійно вони будуть йти окремо. Ми віримо в те, що «Свобода» не буде критикувати об’єднаний список БЮТ і «Фронту змін», а будуть критикувати ПР.
З Кличком складніша історія, оскільки ідеологічно «Удар» заявляє себе теж як опозиційна до влади партія, але вона не готова до більш радикальної опозиційної діяльності, як ми. Як спостерігачі її представники приходять на засідання КОД. Останні соціологічні дослідження надихають Віталія Кличка, що вони можуть набрати велику кількість голосів і тому, їм така співпраця не дуже потрібна. Я думаю, що життя покаже. Особливо в частині захисту результатів поданих за партію голосів співпраця з опозицією буде вкрай потрібна. Тому що можна мати високий рейтинг, але «не донести» ці голоси. Бо досвід, наприклад, партії Тігіпка на місцевих виборах показує, що ПР використала голоси Тігіпка – я в цьому абсолютно переконаний. Він не мав відповідної структури, або мав на місцях людей, які співпрацюють з владою. Тому, я думаю, що «Удар» просто приречений з нами домовлятися, хоча б в тактичній співпраці, оскільки їм буде дуже важко пройти, якщо вони не владний проект, а опозиційний.
Наприклад, я дивився пряму трансляцію форму партії Королевської. Чим сьогодні живе середньостатистичний опозиціонер – завтра початок другого суду над Тимошенко, це ключова тема, над якою ми думаємо. Тимошенко в поганому стані, ми пропонуємо перенести розгляд судового засідання і нарешті почати нормальне стаціонарне лікування українськими або іноземними лікарями, яким вона довіряє. І напередодні цього нового засідання така партійна «дискотека» таке шоу, яке відбулось, ніби в Україні все нормально. Отакі речі емоційно я важко сприймаю, тому з такими партіями буде важко домовлятися. Королевську ми виключили, тому що її стратегія і тактика діяльності не погоджувалась і не йшла в контексті тих політичних сил, які працювали з нами в КОД. Це була структура, яка, скоріше, заважала. От ми проводимо акцію під тюрмою, а вони – проводять свою. Ми на День незалежності проводимо спільну акцію, щоб показати, що опозиція сильна, а вони – проводять свою. Вони – такі партійні попсовики. Тобто мається на увазі, що ми проводимо мітинг, вони – їздять на машинах і сигналять, проводять дискотеку з Гайтаною. Все-таки мені здається, коли ми в жорсткому протистоянні, коли наших прихильників сажають в тюрму або обшуки проводять, такий попсовий дискотечний стиль виглядає як зневага до людей. Я їду в Черкаську область, тому що там вчителя вигнали за те, що він сказав щось неправильне проти чиновника з ПР, проти когось відкрили кримінальну справу, бізнес у когось забрали – тобто кожен день ми захищаємо конкретну людину. І на фоні цього такі шоу недоречні і не виглядають опозиційно. Подивимось, як буде з Кличком. Якщо ми побачимо якісь дійсно переконливі аргументи, що ця партія готова йти до кінця як опозиційна. Ми ще не втратили сподівання. До речі, ми в переговорному процесі з «Громадянською позицією» Гриценка, з «Європейською партією» Катеринчука. Якщо партії чітко визначились, що для них влада – це зло і його треба ліквідувати, ми готові йти на компроміси для того, щоб все-таки досягти результату. Перемога на виборах дає нам дуже багато результатів, починаючи з визволення Тимошенко, Луценко, Іващенко. Ми сподіваємось на суди, але перемога на виборах – більша гарантія того, що ми це зробимо.

Fly:

Доброго дня, пане Миколо. В 2014 році весь світ відзначатиме 200-річчя від дня народження українського генія Тараса Шевченка. Сьогодні, за 2 роки до цієї дати, не зовсім зрозуміло, які заходи заплановані владою, окрім спорудження вертолітних майданчиків біля Тарасової гори. Знаю, що Ваш фонд активно на громадському рівні займається вшануванням славних українців. Які маєте плани до 2012 року ?

Николай Томенко:

Програма максимум – змінити підхід влади до організації святкування 200-річча від дня народження Шевченка. Тому що люди, які відповідають за організацією святкування (комітет Азарова, міністр культури), все ж таким повинні бути шевченкознавцями, читати і розуміти його. Я вважаю за максимально необхідне все-таки пропагувати самого Шевченка, ніж будувати ще одну найвищу Тарасову церкву. Ми повинні показати і собі і світу Шевченка, якого ми ще не знаємо до кінця. Щоб масовий читач міг його прочитати. Ми на рівні фонду беремо на себе багато функцій – ми нещодавно перевидали, факсимільно відтворили другий альбом Шевченка 45р. Зараз у нас є план – зробите таке факсимільне відтворення першого альбому, щоб він був в бібліотеках, вищих навчальних закладах. Звичайно, ми думаємо над масовими виданнями, над дитячими виданнями. Звичайно, важливі ТБ-проекти, над якими треба думати. Цю істерію, яку б я назвав «Шевченко для VIP-туризму», бажано зупинити. Бо у мене складається враження, що хтось переконав Президента в тому, що Шевченко – це вигідний бренд для VIP-туризму. Є план п’ятизіркового готелю з саунами і казино для VIP-туристів, для багатих людей. Це непорозуміння, Шевченко був простим, народним чоловіком – не треба робити його поетом для еліти. Його треба зберігати таким, який він є. Якщо мені вдасться збити такий настрій влади, то тоді ми об’єднаємо зусилля, а якщо ні – ми будемо робити свої громадські проекти і готувати різні заході і різні видання паралельно від влади.

андрей:

Вы верите, что проведение ЕВРО стоит тех средств и усилий, которые на него потрачены?

Николай Томенко:

Це точно не коштує цих засобів. Я був учасником першої дискусії, до речі, мене на ній не дуже активно підтримали, бо була така страшна ейфорія, що «Євро» – це комунізм, на який чекало наступне покоління або капіталізм з людським обличчям. Я тоді сказав, що є дуже багато небезпек, це може бути або дуже успішний проект, або дуже провальний проект. Ми мусимо дивитись на досвід країн, де цей проект був не дуже успішним – на Португалію, яка за участю бюджетних і зовнішніх запозичених грошей будувала стадіони, стадіони тепер стоять, а гроші вони повертають, на досвід Олімпіади в Греції, яка теж взяла під урядову гарантію велику кількість запозичень і тепер не знає, що робити. Тепер вся Європа Грецію рятує. Решта виступаючих були дуже оптимістичними, сказали, що не треба нікого лякати, все буде дуже добре, буде багато інвестицій і ми перетворимо країну в город-сад в 2012 р. На жаль, мій песимізм підтвердився. На управлінському і менеджерському рівні цей проект виявився провальним. Якщо не була залучена необхідна кількість інвестицій, то до «Євро» готувався український народ. Настане час, коли ми побачимо підтвердження серйозних корупційних зловживань з грошима. В економічному сенсі це вже не успішний проект, хоча на старті ми мали всі можливості зробити його успішним проектом і для економіки, і для іміджу, і для туризму, і для спорту. Але вже сьогодні для мене абсолютно очевидно, що він не буде успішним проектом.

Степан Петрович:

Президент уже раз пять жестко критиковал правительство и Азарова. Как вы считаете, есть надежда, что он отправит их в отставку до выборов?

Николай Томенко:

Ситуація виглядає таким чином, що для Президента це уряд, який є тимчасовим. Але в силу факту «Євро» і виборів очевидно Президента переконали, що зміна уряду є іміджево і політично неправильною. Тому, скоріш за все, зміна уряду відбудеться після завершення виборчої кампанії, тому що сьогодні Президент не ризикує міняти голів обласних адміністрацій чи міністрів. Чомусь Президента переконали, що треба діяти таким чином – постійно критикувати, дистанціюватися, казати, що уряд дуже поганий, але не звільняти його. Такий хитрий політтехнологічний хід, який мені важко збагнути. Можливо, ще один дуже важливий фактор – на фоні критикованого уряду і непопулярного прем’єра Президент виглядає набагато симпатичнішим в іміджевом плані. Але найближчим часом ми будемо жити в країні, де уряд Азарова де-юре буде залишатися урядом, де-факто – буде сприйматися як тимчасовий, який змінять після «Євро» або після виборів.

Jarina:

Вопрос по поводу медицинской реформы. Скажите, к кому обращаться и что делать простым гражданам, когда закрывают поликлиники? Особенно детские! В районе молчат, городской совет кивает на правительство. Что делать мне – простой киевлянке с маленьким ребенком, которой теперь надо ездить к врачу в другой район и выстаивать огромные очереди. И это я не говорю о стоимости и качестве нашей бесплатной медицины.

Николай Томенко:

Треба не мовчати, треба реагувати. Ми маємо успішні приклади, коли місцева громада повставала проти скорочення медичних закладів, де були переконливі аргументи, що закриття поліклініки чи лікарні наносить шкоду здоров’ю людей і опозиція на містах чи в парламенті активно цьому допомагала – і влада відмовлялась від ідей закрити медичний заклад. Я довгий час намагаюсь переконати, на жаль, поки що цю ідею не підтримали, що заклад освіти або охорони здоров’я – є принциповою складовою нормальної життєдіяльності територіальної громади. І без територіальної громади рішення по ліквідації такого закладу не може прийматися, навіть Радою. Таке рішення влада може ухвалювати лише за згодою місцевого референдуму. При нормальній організації роботи це коштує копійки. Я передбачую зміни або уточнення до закону, поки що, на жаль, уряд не підтримує цю ідею, хоча вся опозиція її підтримує. Я вже вдруге піднімаю це питання в парламенті. Вважаю, що було б коректно діяти в такому режимі: з одного боку громада має максимально захищати свої права на охорону здоров’я і освіту, а з іншого боку ми повинні мати інструментарій, це питання не повинна вирішувати влада.

Сар-мат:

Уважаемый Николай Владимирович! Рано или поздно, но ПР будет не у власти. Как вы думаете, их будут садить поголовно, или снова будут с ними либеральничать, как после выборов 2004-2005г.г.? В том, что практически каждый регионал "накуролесил по беспределу", лично я уверен на все 100%!

Николай Томенко:

Я теж маю переконання, що йдеться про багато прикладів зловживань і бюджетними коштами, і відповідними рішеннями. Але мій підхід був і залишається таким, що звинувачувати або судити треба не в ефірі ТБ, а треба зробити все, щоб в Україні була нормальна правоохоронна система. Щоб суспільство було переконане, що відкриття кримінальної справи завершується справедливим судом, в результатах якого ніхто не сумнівається. Трагедія теперішньої ситуації, коли прокуратура і суд є в руках команди Януковича перетворила в абсурд ідею наведення порядку чи справедливості. Тому ми в складній ситуації. Треба відновити систему правосуддя, зробити судову систему незалежною системою, а потім сподіватись, що цей інструмент спрацює для того, щоб наказати тих, хто зловживав або розкрадав. Я своє завдання більше бачу в тому, що після приходу до влади треба зробити все, щоб в Україні появився закон, появилась повага до закону і відповідальність за невиконання закону. Бо просто на рівні дискусії, що після виборів ми назвемо прізвища бандитів – це нічого хорошого не дасть. Треба відновити об’єктивну правоохоронну систему, яка через свої інструменти, законодавство і суд повинна довести, хто сьогодні зловживав розкрадаючи кошти, використовуючи бюджет та владу в інтересах себе, своїх родичів. Я прихильник того, що такі ток-шоу, на які можна прийти і звинуватити когось у вбивстві не красять нормальну країну. Очевидно, що звинувачення повинні заслуховуватись в судах, а не на політичних ток-шоу.

Семен Семеныч:

В бытность свою премьером Юлия Тимошенко могла много сделать для улучшения условий содержания заключенных, лично проверить состояние того же Лукьяновского сизо. Сколько раз она была в тюрьмах, сизо и других местах? Сколько было ею подано судовых исков на конкретных продажных судей? Ни одного. Все силы на пиар, интриги, борьбу за власть. Время упущено. Теперь она пожинает эти результаты сама

Николай Томенко:

Я б не погодився. Коли йдеться про систему правосуддя (Генпрокуратура, СБУ, судова система, пенітенціарна служба) – це структури, де кадрову політику здійснює Президент і його команда. Як прем’єр-міністр Тимошенко не мала жодного впливу на кадрову політику і контроль за діяльністю цих структур. Тому вона, на жаль, не могла цим займатись в силу того, що вона не мала повноважень. Стосовно суддів – я б так само не погодився. Оскільки наша команда була дуже активною в парламенті в частині недопущення на перезатвердження (після 5 років судді призначаються ВР пожиттєво). Як політична сила на сесійних засіданнях ми приводили дуже велику кількість прикладів зловживань суддями – і були приклади, коли ці судді не перепризначались. Більше того, були приклади наших достатньо жорстких подань на конкретних суддів і конкретних правоохоронців, які здійснювали неправосудні рішення. Інша справа, що це не мало системного характеру, але те, що ми не виступали поти продажних суддів – не відповідає дійсності. Ще раз хочу сказати, для того, щоб відродити незалежну об’єктивну систему правосуддя – її не відродить не один міністр або Президент, це мусить бути стратегією всієї влади і всього суспільства. Для мене цілком очевидно, що одним з головних завдань до нової влади мусить буди побудова дійсно справедливого правосуддя, без якого неможливий успіх країни, держави та суспільства.

Семен Семеныч:

Вы прекрасно знаете, что Литвин ворует чужие научные труды, за счет государства готовится к выборам в своем регионе, а Клюев бюджетные деньги пустил на свою солнечную станцию. Для того, чтоб чтоб им лично выразить свое презрение и суд не нужен. Как вы лично и ваши коллеги можете им руки подавать? Знаете ведь, что подавая руку подлецу, соглашаешься с его поступками. Не уходите от ответа рассказом о том, что сейчас вы этого не делаете. Они воровали всегда

Николай Томенко:

Йдеться про співвідношення між політичною і моральною оцінкою своїх опонентів. Я вважаю правильним на парламентському політичному рівні оцінювати дії своїх опонентів. Якщо у нас є приклади зловживань високопосадовцями, я ніколи не цурався звертатися до прокуратури або публічно про це говорити – я вважаю, що це правильно. Якщо ми маємо приклад корупції, яка доведена, треба реагувати відповідним чином, а не влаштовувати театр в парламенті чи уряді, показуючи, що ви моральна людина, а всі решта – неморальні. Мій підхід саме такий.

журналист:

На ТВ и в прессу вернулись "темники", процветает, как никогда, "джинса", это ли свобода слова, за которую мы боролись? С одной стороны журналистам угрожают, увольняют, запугивают; с другой – они в своем большинстве продаются. Что же будет, когда начнется избирательная кампания? Где людям искать правду?

Николай Томенко:

Дійсно сумна історія, тому що в сфері медіа сьогодні фактично відроджується період, коли для мене очевидний принцип кругової поруки. Я буду говорити досить жорстко, тому що я, напевно, можу претендувати на те, що я був першою публічною людиною, яка почала боротьбу з «темниками», провела парламентські слухання в ВР, ініціювала закон про кримінальну відповідальність за цензуру. Сьогодні власники медіа в такій таємній змові з владою. Вони вважають, що їм не треба конфліктувати з владою, їм треба вибудувати якісь правила поведінки, щоб з одного боку їх медіа були псевдо об’єктивними і з іншого боку – щоб влада була задоволена. Ключове завдання менеджерів ТБ-каналів – зробити все, щоб канал був прибутковим. А для цього треба, щоб на канал не наїжджали, треба якимось чином редагувати політику каналу, щоб до нього не було претензій. І найсумніше – журналісти, в своїй масі, висловлюють тихе незадоволення редагуванням їх діяльності. Я не бачу сьогодні їх готовності до якогось серйозного спротиву. І пряме втручання в редакційну політику, і очевидна «джинса» на дуже багатьох каналах процвітає. Зрозуміло, якщо партія «Х» або політики «Х» сплатили гроші, то вони з’являються без будь-якого інформаційного приводу. За це явно платять і платять, напевно, неофіційно.
В газетах також ніхто не виконує законодавство – там рекламні матеріали. Не написано «на правах реклами», а написано «точка зору» або набирають іншим шрифтом. Наприклад, я сьогодні прочитав про те, як Київська міська адміністраціє вдень і вночі думає про пенсіонерів і через програму «Турбота» чиновники засинають і прокидаються з думкою про допомогу пенсіонерам – очевидно, що це проплачений матеріал . Це порушення, але ніхто з журналістів цієї газети не протестує.
Про рекламу я взагалі мовчу. Сьогодні медіа фактично відмовилися виконувати законодавство. Те, що відбувається з рекламою пива та горілки, – прямо суперечить чинному законодавству. Національна рада відмовилась контролювати це. Мені пишуть листи, наприклад, про те, що була пряма реклама горілки «Українка» (для мене це взагалі дикість, тільки в Україні могли додуматися назвати горілку «Українка») і виявляється, на каналі «Інтер» не можуть знайти ці матеріали. Під час бою Кличка, приблизно 32 рази показувалась пряма реклама горілки, що заборонено. І така кількість заборонена, і пряма реклама заборонена. І канал каже, що це не зберігається – це повний абсурд. Це повинно зберігатись. Така кругова порука може погано закінчитись для всіх. Інтуїція мені підказує, що ми йдемо шляхом 2003-2005 р., коли політичні програми будуть втрачати популярність, або їх будуть дивитися, але довіра до них буде надзвичайно низькою. Люди дивляться новини, але не довіряють інформації. Якщо далі буде йти така «джинса», буде збільшуватись кількість замовних і неадекватних матеріалів, буде зростати недовіра до каналів – і канали і газети так само будуть втрачати. Сьогодні поки що певною мірою рятує Інтернет – це сегмент, який дає можливість отримувати багатосторонню інформацію, всі точки зору. Для критично мислячого громадянина достатньо прочитати 3-4 сайти, щоб порівняти і скласти для себе уявлення про те, що відбувається в Україні. А якщо подивитись наші ТБ-канали – не отримуєш уявлення про те, що відбувається в країні. Мені здається, що сьогодні більш важливіше спонукання до самих журналістів – вони мусили б займати активнішу позицію і через свої колективи впливати на редакторів, менеджерів та власників каналів. Можливо, проводити якісь зібрання, які повинні носити формальний характер. Повинні ще раз повернутись до принципів редакційної політики, тому що, чим ближче до виборчої кампанії, тим можна уявити собі, що нас очікує.
Я вже не говорю про місцеві видання, тому що це культурно-інформаційний шок. Тому що якщо подивитись на газети, які видають областні та районні адміністрації, – мені здається, такого маразму не було в період Кучми. Коли я їжджу по регіонах, я в деяких газетах можу побачити, наприклад, 10 фотографій голови обласної адміністрації – з помічницею, без помічниці, з конем, без коня, під конем… А на телебаченні – хроніка його пересування до приміщення обласної адміністрації, на поверх, якийсь чомусь перекритий. До речі, зараз всі поверхи для начальників перекрили і під’їхати до адміністрації неможливо, тому що теж перекрито, – напевно готуються до військових дій під час виборів. Тому про свободу слова в місцевій пресі говорити не приходиться. Хоча, звичайно, в більшості регіонів є і незалежні медіа – це єдине, що рятує. Але комунальні медіа, які засновані місцевою радою, не мають нічого спільного з передачею інформації про те, що відбувається в Україні. Ми в парламенті спробуємо цю тему піднімати, але поки що виглядає таким чином, що без журналістів нам це зробити дуже важко. Єдине, що можна зробити, навіть ВР таку ініціативу підтримала, – ми прийняли постанову про мораторій на перевірку ЗМІ. Але, на жаль, цей мораторій починається з початком виборчої кампанії, з точки зору права постанова ще не діє. Ми повинні думати над механізмом моніторингу ситуації в медіа напередодні виборчої кампанії, щоб хоча б не допустити радикального сценарію – позбавлення ліцензії, закриття, тиску і т.д. А більш змістовні речі сьогодні, скоріше, залежать від журналістів, від ніж політиків.

Комментарии (3)

символов 999

Гость -2 назад
Адекватні відповіді адекватного політика, який реально допомогає українській освіті,культурі, спорту , а не теоретично розповідає як це треба робити.

Прокомментировать Мне нравится (2 пользователям)
слушатель этот бред -2 назад
Молодцы "Точка".Задали ВСЕ выгодные вопросы.. Только вот на 10 из 24 не задали.Это или вы "ИСПУГАЛИСЬ" или не успели задать,потому что он "лил" воду на каждый ответ по 10-15 минут,где больше всего повторялись междометия "Э-ээ","Бэ-ээ."Очень эрудированный человек.А до окончания ПРИЕМА вопросов оставалось еще 7 минут.

Прокомментировать Мне нравится (6 пользователям)
- Гость -2 назад
  Лучше задавать вопросы эрудированным Януковичу, Кивалову и Чечетову - получишь удовольствие!
  
  Прокомментировать Мне нравится (3 пользователям)

Томенко о конфликтах в оппозиции

Ответы 15

Комментарии (3)

Радио

Новости партнёров