Николай Томенко:
Дійсно сумна історія, тому що в сфері медіа сьогодні фактично відроджується період, коли для мене очевидний принцип кругової поруки. Я буду говорити досить жорстко, тому що я, напевно, можу претендувати на те, що я був першою публічною людиною, яка почала боротьбу з «темниками», провела парламентські слухання в ВР, ініціювала закон про кримінальну відповідальність за цензуру. Сьогодні власники медіа в такій таємній змові з владою. Вони вважають, що їм не треба конфліктувати з владою, їм треба вибудувати якісь правила поведінки, щоб з одного боку їх медіа були псевдо об’єктивними і з іншого боку – щоб влада була задоволена. Ключове завдання менеджерів ТБ-каналів – зробити все, щоб канал був прибутковим. А для цього треба, щоб на канал не наїжджали, треба якимось чином редагувати політику каналу, щоб до нього не було претензій. І найсумніше – журналісти, в своїй масі, висловлюють тихе незадоволення редагуванням їх діяльності. Я не бачу сьогодні їх готовності до якогось серйозного спротиву. І пряме втручання в редакційну політику, і очевидна «джинса» на дуже багатьох каналах процвітає. Зрозуміло, якщо партія «Х» або політики «Х» сплатили гроші, то вони з’являються без будь-якого інформаційного приводу. За це явно платять і платять, напевно, неофіційно.
В газетах також ніхто не виконує законодавство – там рекламні матеріали. Не написано «на правах реклами», а написано «точка зору» або набирають іншим шрифтом. Наприклад, я сьогодні прочитав про те, як Київська міська адміністраціє вдень і вночі думає про пенсіонерів і через програму «Турбота» чиновники засинають і прокидаються з думкою про допомогу пенсіонерам – очевидно, що це проплачений матеріал . Це порушення, але ніхто з журналістів цієї газети не протестує.
Про рекламу я взагалі мовчу. Сьогодні медіа фактично відмовилися виконувати законодавство. Те, що відбувається з рекламою пива та горілки, – прямо суперечить чинному законодавству. Національна рада відмовилась контролювати це. Мені пишуть листи, наприклад, про те, що була пряма реклама горілки «Українка» (для мене це взагалі дикість, тільки в Україні могли додуматися назвати горілку «Українка») і виявляється, на каналі «Інтер» не можуть знайти ці матеріали. Під час бою Кличка, приблизно 32 рази показувалась пряма реклама горілки, що заборонено. І така кількість заборонена, і пряма реклама заборонена. І канал каже, що це не зберігається – це повний абсурд. Це повинно зберігатись. Така кругова порука може погано закінчитись для всіх. Інтуїція мені підказує, що ми йдемо шляхом 2003-2005 р., коли політичні програми будуть втрачати популярність, або їх будуть дивитися, але довіра до них буде надзвичайно низькою. Люди дивляться новини, але не довіряють інформації. Якщо далі буде йти така «джинса», буде збільшуватись кількість замовних і неадекватних матеріалів, буде зростати недовіра до каналів – і канали і газети так само будуть втрачати. Сьогодні поки що певною мірою рятує Інтернет – це сегмент, який дає можливість отримувати багатосторонню інформацію, всі точки зору. Для критично мислячого громадянина достатньо прочитати 3-4 сайти, щоб порівняти і скласти для себе уявлення про те, що відбувається в Україні. А якщо подивитись наші ТБ-канали – не отримуєш уявлення про те, що відбувається в країні. Мені здається, що сьогодні більш важливіше спонукання до самих журналістів – вони мусили б займати активнішу позицію і через свої колективи впливати на редакторів, менеджерів та власників каналів. Можливо, проводити якісь зібрання, які повинні носити формальний характер. Повинні ще раз повернутись до принципів редакційної політики, тому що, чим ближче до виборчої кампанії, тим можна уявити собі, що нас очікує.
Я вже не говорю про місцеві видання, тому що це культурно-інформаційний шок. Тому що якщо подивитись на газети, які видають областні та районні адміністрації, – мені здається, такого маразму не було в період Кучми. Коли я їжджу по регіонах, я в деяких газетах можу побачити, наприклад, 10 фотографій голови обласної адміністрації – з помічницею, без помічниці, з конем, без коня, під конем… А на телебаченні – хроніка його пересування до приміщення обласної адміністрації, на поверх, якийсь чомусь перекритий. До речі, зараз всі поверхи для начальників перекрили і під’їхати до адміністрації неможливо, тому що теж перекрито, – напевно готуються до військових дій під час виборів. Тому про свободу слова в місцевій пресі говорити не приходиться. Хоча, звичайно, в більшості регіонів є і незалежні медіа – це єдине, що рятує. Але комунальні медіа, які засновані місцевою радою, не мають нічого спільного з передачею інформації про те, що відбувається в Україні. Ми в парламенті спробуємо цю тему піднімати, але поки що виглядає таким чином, що без журналістів нам це зробити дуже важко. Єдине, що можна зробити, навіть ВР таку ініціативу підтримала, – ми прийняли постанову про мораторій на перевірку ЗМІ. Але, на жаль, цей мораторій починається з початком виборчої кампанії, з точки зору права постанова ще не діє. Ми повинні думати над механізмом моніторингу ситуації в медіа напередодні виборчої кампанії, щоб хоча б не допустити радикального сценарію – позбавлення ліцензії, закриття, тиску і т.д. А більш змістовні речі сьогодні, скоріше, залежать від журналістів, від ніж політиків.
Коментарі (3)
Адекватні відповіді адекватного політика, який реально допомогає українській освіті,культурі, спорту , а не теоретично розповідає як це треба робити.
Прокоментувати Мені подобається (2 користувачам)Молодцы "Точка".Задали ВСЕ выгодные вопросы.. Только вот на 10 из 24 не задали.Это или вы "ИСПУГАЛИСЬ" или не успели задать,потому что он "лил" воду на каждый ответ по 10-15 минут,где больше всего повторялись междометия "Э-ээ","Бэ-ээ."Очень эрудированный человек.А до окончания ПРИЕМА вопросов оставалось еще 7 минут.
Прокоментувати Мені подобається (6 користувачам)Лучше задавать вопросы эрудированным Януковичу, Кивалову и Чечетову - получишь удовольствие!
Прокоментувати Мені подобається (3 користувачам)